«У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються».
Ліна Костенко
Мовне питання в Україні сьогодні є важливою складовою широкої проблеми – української ідентичності, позаяк багато хто вважає мову підґрунтям цієї ідентичності. Проте, в Україні живуть представники понад ста національностей та етнічних груп. Зокрема, росіяни, білоруси, євреї, кримські татари, молдовани, поляки, греки, угорці, румуни, чехи, словаки, болгари та інші. Уся історія і культура цих народів, духовне і матеріальне життя найтіснішим чином пов’язані з українською землею, її географічними умовами. Згідно періодизації розвитку української культури вона перетворилася на цілісну систему духовного світу українців, а сам український народ, як єдине соціально-етнічне ціле, виникло, сформувалося і розвивається в умовах суворої історичної об’єктивності, без штучного поділу його на «східняків» і «західників», українців материкової України та українців діаспори (близького і далекого зарубіжжя), українську «буржуазну» та українську «пролетарську» …
Закарпаття, по своїй суті представляє найзахіднішу частину нашої держави, зокрема Виноградівщина. Відомо, що це поліетнічний і полікультурний район в якому понад 70 % становлять українці, 26% – угорці, 1% – росіяни,1 % – роми і 2 % – представники інших національностей. Так вже історично склалось, що тільки у 1945-му Закарпатська область ввійшла до складу УРСР тому місцеві жителі віддано оберігають мову, традиції, побут і культуру своїх предків. Можливо, недостатня увага в минулому з боку української держави до мовного питання та культури загалом призвела до напруженої ситуації в районі серед верств населення. Більшість з них вважають, що вивчати українську мову, читати українську книгу та співати українських пісень… треба обов’язково. Та варто зауважити, що етнічному угорцю, який рідною визнає мову угорську, і з колиски чує переважно її, вивчати українську мову складніше. Саме тому, сьогодні дуже важливо сприяти популяризації української культури доступними та простими методами.
Виноградівська центральна районна бібліотека взявши участь у програмі «Створюємо інноваційний культурний продукт» від «Українського культурного фонду» впроваджує проект «Найміцніший кордон – державна мова». Бібліотекарі взяли собі за мету – надання об’єктивної та повноцінної інформації представникам нацменшин про мовну політику держави; створення майданчиків для діалогу; залучення представників нацменшин до обговорення важливих суспільних подій регіону та країни, заохочення їх до вивчення, навчання та спілкування українською мовою як мови міжетнічного спілкування і порозуміння шляхом проведення різноманітних просвітницьких заходів з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в населених пунктах району з компактним проживанням нацменшин.
Серед ряду бібліотек-філій Виноградівської бібліотечної системи, що беруть участь у проекті представники наступних сіл району: Королево, Теково, Нове Село, Вілок, Тисобекень, Пийтерфолво, Вербовець, Шаланки, Дюла та центральна районна бібліотека м. Виноградів. Бібліотекарі за допомогою якісного контенту та популяризації мови через книги, інформаційні матеріали, веб-блоги просвітницькі заходи… створюють такий собі бренд «української мови». Адже вважають, що багатовікові традиції проживання різних етносів разом, дає великі шанси на зміцнення української нації і єдності у районі. Таким чином, бібліотеки Виноградівщини є своєрідною силою, що формує об’єднуючий дух у громадян різних етнічних груп.
Доказом служать нещодавно створені «Центри української культури» та міні-музеї на базі вище вказаних бібліотек. Вже сама назва «Вивчай, читай, слухай, дивись українське» має дієвий характер, що заохочує користувачів бути не вільним споглядачем, а учасником інтелектуального процесу.
Зокрема, у розділі «Слухай» читач знаходить відомих композиторів та їх твори (від класики до сучасності);
розділ «Читай» представляє серію книг – нариси з історії української культури;
у розділі «Дивись» відвідувач бібліотеки ознайомлюється з книгами за мотивами яких відзняті художні/документальні фільми. Доповненням до розділу є бебліографічний список найкращих українських фільмів за мотивами книг.
Розділ «Вивчай» демонструє словники та енциклопедичні видання.
«Центри української культури» створені в рамках проекту, поволі переростають у постійно діючу основу. Наступним завданням бібліотечних працівників стає їх видозміна та доповнення відносно часу та історичних подій у нашій державі.
Не менш важливим механізмом втілення проекту «Найміцніший кордон – державна мова» є створення на базі бібліотек-філій с. Нове Село та с. Шаланки лялькових театрів «Ластівка» й «Дзвіночок». Наразі, лялькові театри розпочали свою роботу. Так селяни стали свідками зародження справжнього театрального дійства, більше того, коли ролі казкових героїв грають їхні дітки. Адже, з точки зору психології невимушене навчання, навчання у формі гри дає неабиякі позитивні результати. Окрім того, на базі Виноградівської районної бібліотеки та бібліотеки-філії смт. Вилок діють курси вивчення української мови.
Звісно, дії бібліотекарів не гарантують того, що представники нацменшин більше цінуватимуть культуру й мову не тільки по лінії особистого етносу, а й країни в якій живуть. Проте, дають надію – вже наступне покоління ростиме з усвідомленням того, що володіти мовою держави, знати та цінувати традиції й культуру країни громадянином якої ти є – це не вимушена необхідність, а покликання усвідомленого вибору жити й розвиватись; будувати своє майбутнє не далеко за кордоном, а тут – на рідній українській землі. Бо тільки нові сенси та спільні цінності, сприяння збереженню культурної спадщини та розвитку культури в контексті актуальних світових тенденцій підкреслюють багатогранність етносів, об’єднуючи не тільки народи, а відтворюючи загальну усвідомленість – бути патріотом… в першу чергу, культури. Зрештою, незалежно від того скільки ми б не відкрили «Центрів української культури» у різних куточках України вони несуть в собі поєднання різних етносів, що і створюють цілісну систему духовного світу українців. А ми – українці.
Тож, вивчай, читай, слухай, дивись українське!
Світлана КЕДИК
завідовачка відділу обслуговування,
Виноградівської ЦРБ
