Наприкінці травня в урочищі «Великий ліс» села Шаланки відбувся феєричний мисливський фестиваль. Про саме дійство ми вже писали на шпальтах районного часопису. Проте того дня директора ДП «Виноградівське лісове господарство» Василя Агія нагороджено нагрудним знаком «За заслуги перед Закарпаттям». За що саме головний лісівник району отримав цю відзнаку, що цьому передувало і до яких дій вона його стимулює? Відповіді на ці та інші запитання – з перших вуст.
– Сама ідея проведення мисливського фестивалю зародилася під час дружньої розмови, адже у нас у області такого ще не було. На подібних заходах я часто бував в Угорщині, де живе мій брат Олександр. Він дуже любить полювати і навіть є секретарем однієї з мисливських організацій. Брат вкладає у полювання дуже багато сил, енергії, знань і матеріальних статків. Багато чого навчив і мене. Та я більш серйозно зацікавився полюванням після 40-ка років. У 2012 році наше підприємство залишило за собою право вести мисливське господарство на своїй території. Ми ведемо мисливське господарство і надаємо послуги по полюванню мисливцям України будь-яких регіонів України.
– У яких саме лісництвах на що полюють і звідки приїжджають до вас мисливці?
– Наші мисливські угіддя розташовані на території Виноградівського і Затисянського лісництв. Полюємо переважно на копитних: кабан та косуля. «Отоварюємо» переважно мисливців з нашого району. Є приїжджі з Львова, Ужгорода, Мукачева. Проте плануємо розширити географію відвідувачів.
– Мисливство – це ж ціла наука.
– Безперечно. Зацікавившись мисливським господарством, я зрозумів, що мені не вистачає знань, нема фундаменту для подальшої розбудови розпочатої справи. Тож торік я вступив в університет міста Шопрона на фах «мисливствознавець». Прикро, що таких фахівців не готують у нас на Україні.
– Василю Омеляновичу, розкажіть, як виникла сама ідея проведення мисливського фестивалю?
– Я багато їздив по різних мисливських заходах в Угорщину, Румунію, Словакію. Щось подібне захотілося провести і у нас. Я щиро вдячний Богові і долі, що у моєму середовищі знайшлися люди, котрі повірили у це. У першу чергу це наш колектив, де всі без вийнятку доклали чимало зусиль, аби задумане втілити у життя. Співорганізаторами виступили і Обласне управління ЛМГ, котрі долучилися і матеріально, і організаційно. Оскільки торік проводили фестиваль уперше, були побоювання та переживання. Проте, ряд позитивних відгуків дали змогу цьогоріч вийти на якісно вищий рівень, розширивши представництво заходу та географію учасників. Найбільшим здобутком цього фестивалю вважаю позитивну, піднесену атмосферу, яка вирувала на святі. Торік ми запрошували тільки Закарпатських мисливців, а от цього року були і з Львова, Волині, Рівного, Івано-Франківська, а також – учасники з Угорщини, гості зі Словакії, Румунії, Чехії, Польщі. Наступного року плануємо «фестивалити» два дні більш масштабно і з ширшою географією.
– Не секрет, що значну частину трофейних експонатів на фестиваль привозить Ваш брат з Угорщини. Значна їх частина є екзотичними для України.
– Мій брат є членом клубу мисливців-мандрівників Угорщини. У 2005-му році йому пощастило стати учасником полювання у Африці. Більшість тих трофеїв він привіз до нас і саме вони стали родзинкою фестивалю. Це – антилопи вилорога та винторогаз Африки, вівцебик із Гренландії… У мене ж скромна колекція місцевих трофеїв, проте для мене кожен особливо дорогий, адже здобутий власноруч. Останній мій трофей, здобутий півтора місяця тому в Угорщині, де я вполював муфлона, який по величині отримав срібну медаль. Найбільше я люблю полювати на фазана і зайця. Серед моїх колег у Виноградівському держпідприємстві дуже багато хороших мисливців
– Знаю, що завдяки мисливському фестивалю, Вам вдалося облагородити територію його проведення.
– Ця територія має свою цікаву історію і славне минуле у напрямку мисливського господарства. Свого часу саме в урочищі «Великий ліс» проводилися елітні полювання, оскільки мисливські угіддя є одними з кращих у області як по копитних звірях, так і по дрібній дичині. З часом територія трохи занепала. Тож зараз ми привели її в належний стан. Там є і кімнати для відпочинку, що дає змогу з часом розвивати мисливський туризм. Залишається усунути один недолік – вирішити проблему з питтєвою водою.
– Давайте поговоримо про Вашу відзнаку.
– Для мене це була приємна несподіванка. Я щиро вдячний губернатору краю Геннадію Геннадійовичу Москалю за те, що він так високо оцінив результат нашої робити. Адже я цілком усвідомлюю, що ця нагорода – заслуга всього колективу. Наразі для мене це є стимулом покращення якості проведення мисливського фестивалю, а, отже, і підвищення рівня Виноградівщини та краю в цілому на теренах України і сусідніх держав.
Розмовляла Наталія Кобаль
+ фото
