У нашому селищі з особливою повагою ставляться до колишнього працівника Королівського депо, а нині ветерана праці, який понад 50 років пропрацював на залізниці, докладаючи значних зусиль, аби його робота стала прикладом для інших працівників, – Івана Штефанюка. Цьогоріч наш поважний земляк відзначив своє славне 90-річчя.
Виховувався Іван Іванович в родині, де шанували християнську віру. Закінчивши школу, юнак вирішив стати залізничником, вступив до училища, яке закінчив із відзнакою. Починав трудову діяльність від простого кочегара на паровозі. Лише через рік, завдяки набутому досвіду в «кочегарських університетах», його перевели на інший паровоз.
У ті роки класні машиністи навчали своїх підопічних не тільки паровозній справі, а й догляду за технікою. Завдяки цьому кочегари швидко опановували навички помічників, а потім ставали машиністами. Цю школу пройшов і Іван Штефанюк. Коли вже сам став машиністом, то завжди казав своїм учням, що досвід набув завдяки спілкуванню з іншими колегами. А головне він дотримався слова – стати відмінним залізничником, чого вимагав від своїх підопічних.
Ветеран гордиться, що залишив по собі хороший слід, передаючи знання і вміння молодим фахівцям. «Для мене залізниця – це, насамперед, дисципліна і відповідальність. Я до цього звик на роботі, тому й донині намагаюся правильно організовувати свій день. Ніколи не знімаю з руки годинника – це допомагає відчувати ритм життя, – каже ветеран. – Завдяки улюбленій роботі я не став ледарем, завжди працював із натхненням і великим бажанням. Якщо ти любиш свою справу, то все вдається. Я би й зараз залюбки сів у кабіну тепловоза, але, на жаль, здоров’я вже не те. Як кажуть, має бути на все свій час», – підсумував Іван Штефанюк.
Іван Іванович своєчасно підготував собі достойну заміну, тому з легким серцем вийшов на заслужений відпочинок. А ще створив прекрасну родину, яка стала надійною опорою у його зрілі поважні роки.
Іван КОЗАК, наш громадський кореспондент
