У них обох одна доля на двох і спільне прізвище від народження – Кіш (в Оноці воно найпоширеніше). А ще Василь та Маргарита захоплюються квітами та екзотичними рослинами і роблять все для того, аби свій дім і подвір’я перетворити на казку, у котрій всім затишно і комфортно. Кожному, хто приходить до них, гостинно відкривають двері і залюбки проводять екскурсію.
Василь Іванович свого часу був знаним кіномеханіком і дуже любив фотографувати. Саме фотоапарат і став для нього доленосним. Фотографував краєвиди рідного села і через об’єктив його погляд сфокусувався на ній… Молода дівчинка з довгими косами, яка йшла через оноцький потічок, запала парубку у серце.
Свій трудовий шлях чоловік розпочав після дев’ятого класу помічником кіномеханіка у Великих Ком’ятах, де і навчався у випускних класах. До школи в сусіднє село ходили через поле пішки. Після школи вступив на навчання у технікум електрозв’язку у Хабаровськ, туди ж згодом забрав із собою молоду дружину. Повернувшись додому, був завідуючим ательє по ремонту телевізорів у Великих Ком’ятах та Оноці. А з початку відкриття у Виноградові заводу «Електрон», обоє з дружиною працевлаштувалися там. Через 25 років роботи, Василь Іванович відкрив при заводі кооператив з ремонту та прокату телевізорів. Саме він був одним із перших відеографів у районі – знімав весілля, кадри про село, про «Електрон»…Дружина ж пропрацювала на улюбленому заводі до пенсії. І зараз згадує ті роки з особливою ностальгічною ніжністю. Бо робота була цікавою, а колектив – найкращим.
– Квіти я любила завжди. Вони віддячують рясним цвітінням: протягом цілого року на дворі, у теплиці чи в домі у нас завжди щось цвіте. Ось і нещодавно заквітли одночасно 28 кактусів нічної красуні чудовими білими грамофонами. Кількість квітів ми не рахуємо, бо їх дуже багато. Просто саджу і все, навіть назв усіх не пригадаю… Гемантус, амариліс, бегонії різних видів, бугенвілія, курімеї, багато папоротників, пеларгонії різних видів, алоє, каланхоє, безліч кактусів та сукулентів різних видів… На подвір’ї красуються барвисті бересклети. З екзотів у теплиці рясно врожаять лимони, мандарини, апельсини, мушмула та фейхоа, а на дворі поруч – хурма та ківі. Росте у мене і лавровий лист, помпове дерево, чорний перець, куркума, кумкват… І обов’язково у нас коло хати щороку розквітають маргаритки для Маргарити і васильки для Василя, – розповідає Маргарита Михайлівна.
Тут ціла теплиця з промовистою вивіскою «Косичарня» кактусів, а поруч між деревами – місток, установлений через імпровізований «оноцький потічок», який господиня придумала, а господар змайстрував. А у тому потічку плавають рибки. Неподалік – козацький привал: альтанка, огороджена тином, на котрому красуються глечики… Пані Маргарита, як той фонтан на подвір’ї коло квітів, бурлить ідеями, а пан Василь – майстер на всі руки, втілює їх у життя. Поміж рослинністю красуються різні статуетки, птахи, звірі, які доповнюють казкові композиції Маргарити Михайлівни. Аби все оглянути – треба багато часу. Подумалось: «А скільки часу займає догляд за всіма цими квітами?»
– То – безкінечний процес, – каже господиня. – Квіти висаджуємо не для продажу, а для душі. Аби на пенсії не було часу нудьгувати, думати про болячки чи якісь неприємності. Діти вже, слава Богу, мають свої сім’ї і живуть окремо. У нас навіть правнучка є. А коли приїжджають найменші онуки – дбаю, щоб створити для них справжню казку. Отак і живемо: чоловік торгує у нашому магазині, я дбаю про товарне забезпечення. А решту вільного часу – полю, поливаю, пересаджую, перекладаю квіти, вивчаю їх характер та вподобання: котра квітка з котрою дружить – біля тієї і на поличці красується…
А й справді: власне сімейне гніздечко перетворили на казку. Отак і живуть подружжя Кіш у царині колючої краси… Завітайте і ви до них у гості – не пожалкуєте. Приймуть гостинно, бо ж мріють, аби їх оселя стала меккою зеленого туризму рідного Виноградова.
Наталія Кобаль
