Протягом двох тижнів у приміщенні волонтерського штабу Громадської організації «Я чую з кохлеар» була відпустка. Не те, щоб тут відпочивали, бо з перших днів війни невтомно тримають тилову оборону. У штабі тривала масштабна реконструкція. Попри це не видавали тільки гумдопомогу для вимушено-переміщених осіб, а от військові отримували все наявне, згідно власних потреб…
Оновили штаб завдяки друзям із сусідньої країни – волонтери благодійних організацій «Hahó Önkéntesek» та «Net Of Hope». На своїй сторінці один з угорських волонтерів Марсі Елоді написав: «Цей проект ми з Жанна Бозо планували ще з лютого. Ми завжди любимо підтримувати великі справи, а особливо людей, які за ними стоять. Людмила Сворень та волонтери штабу підходять для цього опису, адже вже більше року невтомно допомагають внутрішньо переміщеним сім’ям України». Працювати разом з такою чудовою командою волонтерів завжди приємно, а особливо вражаюче, як вони вирішують проблему за проблемою, щоб ми досягли успіху».
Штаб знову відкрив свої двері для переселенців у день світлого празника Пророка Іллі 2 серпня. Відвідувачі були приємно вражені і всі як один стверджували: «Як тут гарно! Як все змінилося! Як зручно вибирати собі одяг, навіть дзеркало є, аби, примірявши, глянути чи підходить!». Раді зробленій справі і самі волонтери, котрі невтомно працювали зранку до ночі, встановлюючи нові полички. Ось що вони розповіли читачам районки:
Михайло Чийпеш: «Протягом останніх двох тижнів наш штаб зазнав кардинальної реконструкції, завдяки партнерам з Угорщини та нашої керівниці Людмили Сворень. Вона завжди шукає різні шляхи для залучення нових партнерів та спонсорів, щоб штаб працював на повну. Дбає, аби було все необхідне для вимушених переселенців та військових. Цього разу до нас приїхали 18 чоловік з Угорщини, які допомогли нам реконструювати штаб. Щодня працювали до пізньої ночі. Змінили все. Найперше на подвір’ї перед входом у штаб поставили палатку, столики та лавки, аби наші відвідувачі, коли є черга, змогли заховатися від пекучого сонця чи дощу, або ж просто присісти відпочити. Інтер’єр теж зазнав тотальних змін. Так, було замінено меблі у адмінкабінеті. У відділах гігієни та харчування старі дерев’яні полиці замінено на важкі пластикові з металевими каркасами. На ящиках для зручності пошуку написано назви вмісту та термін придатності, щоб зручніше було відслідковувати якість та свіжість продуктів. За кошти партнерів реконструкції європейського зразка, наче в модних бутиках, зазнав і відділ з одягом: було встановлено полиці, вішаки для чоловічого, жіночого та дитячого вбрання… Одним словом: все зроблено для людей. Хоч і працювали, не покладаючи рук, та результат не забарився».
Дженіфер Чейпеш з Виноградова лише 16 років. Дівчина завітала у штабі з перших дні реконструкції. Каже, що прийшла сюди, бо хотіла приносити користь – допомогти захисникам, котрі у цей нелегкий час війни боронять наш мир та спокій. Дівчина залюбки розвантажує автомобілі з гумвантажем і допомагає розкладати по полицях. Вона приємно вражена теперішньою зручністю роботи в оновленому штабі.
Надія Чейпеш прийшла допомагати у штаб з перших днів війни. «Коли ми «оселилися» у приміщенні колишнього БТІ, тут було занедбано, бо тривалий час будівля пустувала. Власними силами, як могли, навели лад без капіталовкладень і розпочали роботу. За весь час повномасштабної війни тут вирує життя: завжди видаємо допомогу переселенцям, військовим, жителям Виноградівської ОТГ і не тільки від ЮНІСЕФ, відправляємо адресні посилки воїнам, а також наші волонтери відвозять допомогу у постраждалі від російської орди міста цивільному населенню… Зраділи, коли наші угорські партнери прийшли нам на допомогу. Вони за власні кошти закупили необхідні меблі і тепер нам працювати зручніше та комфортніше. Тож ми готові невтомно трудитися і далі, аби допомогти тим людям, котрі постраждали і захисникам, яким ми безмежно вдячні за їх звитяжність…»
Волонтерка Сніжана Мигович теж працює в штабі громадської організації з перших днів. Під час реконструкції вона була у відпустці, а коли повернулася – не впізналася. Нові меблі та полички наче вдихнули нове життя. Тож тут радо чекають всіх, хто потребує допомогу і готовий поділитися продуктами чи коштами з воїнами-земляками та переселенцями.
Наталія КОБАЛЬ
