Рибалити люди навчилися дуже давно. Зараз посидіти на березі з вудкою – одне з приємніших занять або вид відпочинку на природі. Та є серед нас люди, котрі перетворили це захоплення на спорт і домоглися високих результатів. Особливістю риболовного спорту є те, що виловлену рибу відпускають назад у водойму, а травми, завдані їй, за потреби лікують. Відрадно, що у числі успішних спортсменів-рибалок є й наші земляки, як, до прикладу, – майстер спорту міжнародного класу, чемпіон світу зі спортивної ловлі коропа, містянин Іван БАНИК.
Після закінчення міської ЗОШ № 2 він вступив до Івано-Франківського інституту нафти і газу. Працював і касиром у банку, і 10 років старшим менеджером зі збуту у фірмі «АВЕ Виноградово», а наразі у вільний від спорту час торгує рибацьким спорядженням на оптовому ринку. У нього чудова родина – кохана дружина Олександра та двоє прекрасних дітей – син Іванко і донечка Евелінка. На жаль, ніхто з них вудочку не полюбив, бо син серйозно займається футболом у Виноградівській ДЮСШ, а доня обожнює танці. Дружина також спочатку була не в захваті від улюбленого заняття чоловіка, адже спорт забирає багато часу і відриває батька від сім’ї. Але вона поважає вибір свого коханого і завжди у всьому його підтримує.
Починаючи розмову, найперше, про що я поцікавилася, відколи Іван зріднився з вудочкою? Але була вражена відповіддю спортсмена-рибалки, який сказав, що вперше він спробував порибалити у 2008 році. Чоловік завжди любив спорт, але віддавав перевагу більш рухливим його видам і, насамперед, футболу (напевно син в цьому плані в батька вдався). А тих, хто годинами сидить на березі, очікуючи на здобич, не розумів і вважав неадекватними. Тільки, коли сам зловив свою першу рибу, чоловік відчув, яке це неймовірне задоволення.
«Раніше сидіти і нічого не робити – було не для мене. Та, якось, я проїжджав поблизу Шаланок, де рибалили знайомі хлопці. Вони попросили приглянути за вудочками і я погодився. Спочатку одна риба клюнула, а затим інша. Це заняття так мене захопило, що з того часу і сам вирішив ходити на рибалку з друзями», – каже чоловік.
Спочатку Іван Баник рибалив із членами Виноградівського УТМР на їхньому озері. Мав хороші результати, але прагнув досягти чогось більшого, хотілося крупнішу рибу зловити. Поїхав за удачею із колегами у Львівську область на озеро Прилбичі, де вдалося впіймати багато риби – коропа і білого амура (середня вага рибини складала 5-8 кг), серед них були, звичайно, і трофейні екземпляри, яких раніше не бачив. Скажемо прямо – рибалці справді тоді таланило.
«На цьому ж водоймищі ми познайомилися з львівською командою спортивних рибалок «Чемпіони», яка на той час доволі непогано виступала на західній Україні. Саме тут мені з товаришами запропонували взяти участь у змаганнях рибалок-аматорів. Навіть надали все необхідне спорядження, адже бачили, що вміємо добре ловити рибу, тому були впевнені, що не останнє місце займемо. Тоді ми зареєстрували дві команди. Спочатку ми навіть у лідерах йшли, та в підсумку, через брак досвіду, «зіскочили» аж на шосте місце. Але нам тоді вдалося на змаганнях впіймати найбільшого білого амура. Відтоді я зріднився із цим видом спорту. Наступного року вже побували на 10-х змаганнях і, як то кажуть, наші старання дали свої плоди – у 2012 році був запрошений до збірної команди України. У 2014 році побував на чемпіонаті світу, який проходив у Італії (був на заміні). Тоді, на жаль, спортивного везіння нам не вистачило, бо під час жеребкування команді дістався не дуже вдалий сектор і ми лише посіли 6 місце. Наступного, 2015 року, вже змагалися в Іспанії, потім у 2016 була Франція, де теж показували непоганий результат. Але найуспішнішим став минулий, 2017 рік, коли в Угорщині на озері Деседа збірна команда України виборола звання чемпіона світу з карпфішингу (ловлі коропа). Зі мною в команді був іще один виноградівець Роман Погоріляк. Нам вдалося обігнати румунів і французів, а всього у міжнародних змаганнях брало участь 26 збірних», – розповів спортсмен-рибалка.
Він зізнався, що такий результат був очікуваний, адже команда дуже багато часу приділяла підготовці до змагань – тренувалися більше півтора місяця. Виступали, як кажуть, на одному диханні – і на обох етапах чемпіонату України вони були першими, а потім так само стали кращими у світі. Змагання проходять аж 4 доби (92 години). Головне завдання – впіймати якомога більше кілограмів риби, а великого чи малого розміру – не має значення. Тому завжди націлюється на середньої ваги рибу, бо велетня не легко добути, а «дріб’язок» мало важить. Важливу роль грає спорядження спортсмена-рибалки і, звичайно, корм. Це хобі не кожному під силу, адже спортсмену потрібні вправність, бо риба поводиться інакше, ніж на річці. А ще бажано перед кожним турніром відпрацьовувати кидок. Та перевантажуватися у спортзалі не варто, впевнений Іван Баник.
«Цьогоріч також готуємося до змагань, що проходитимуть у вересні. Але спочатку потрібно буде пройти два етапи чемпіонату України. Планується, що в них братимуть участь 7-8 клубів (минулого року було 5 клубів). До слова, ми є членами Львівського карпового клуба, але на чемпіонаті виступали за РК «Кричевичі», який представляв Україну і в результаті нам вдалося обійти своїх же наставників. В Україні близько 1000 чоловік – членів Федерації риболовного спорту. Ми спілкуємося, дружимо, обмінюємося досвідом, підтримуємо зв’язок зі спортсменами інших країн, але під час змагань є суперниками. Мені дуже близька філософія даного виду спорту, яка полягає у популяризації принципу «упіймав – відпустив», а також бережного ставлення до риби», – каже мій співрозмовник.
Вдома переважно рибалить на озері УТМРу, тут «набиває руку». На річку з родиною виїжджають хіба що відпочити і тільки, бо тут зовсім інша рибалка – що течія принесла, то впіймав. «А на змаганнях ти піднімаєш планку вище, набуваєш такого досвіду, якого у звичайній риболовлі не зможеш отримати. Тут виникають такі відчуття, коли ти не просто ловиш рибу, а хочеш впіймати більше, ніж твої суперники. Найбільший азарт настигає, коли бачиш турнірну таблицю, яка показує розрив, який необхідно подолати, щоб обігнати попередників», – ділиться враженнями спортсмен-рибалка.
Як і всі інші рибалки, Іван Баник звернув увагу на те, що відпочивальники дуже засмічують береги наших річок та ставків. За його словами, люди власними руками нищать природу, хоча у всьому завжди треба знати міру. Якщо впіймав рибу до 1 кг, то відпусти, на водоймі чи в лісі залишай після себе чистоту. А кожному, хто хоче займатися риболовним спортом радить самотужки «підбирати ключ» до цієї захоплюючої справи, набиратися якомога більше досвіду і багато працювати, щоб відшліфовувати свою майстерність. Тоді обов’язково буде хороший результат і успішною спортивна кар’єра.
Любов ТОКАЧ
