15 березня – день Незалежності України. Карпатської України. 85 років тому увага всього світу була привернута до політичних процесів у нашому краї. Як у краплині води, тутешні події відображали схрещення всіх інтересів, надій і загроз, які починалися на маленькому клаптику в географічному центрі Європи. У складі Карпатської України перебувало і село Ардовець Севлюського округу Угорсько-українська війна 1939 року не оминула село Підвиноградів-Ардовець. Документи й спогади фіксують воєнні події. Подані вони, зокрема, у книзі Олександра Пагирі «Карпатська Україна в документах Другої Чехо-Словацької республіки». З осені 1938 року територія нинішнього Закарпаття зазнавала нападу угорських терористів. Диверсійні групи жорстоко розправлялися з захопленими чеськими жандармами, не лише українськими патріотами, але й представниками чеської влади, . Про це свідчить, зокрема, спогад командира жандармської станції Хмільник Богуміла Видржела. Як він описує, поблизу селища Вилок був захоплений злочинцями стражмістр Риган. Угорські терористи жорстоко закатували його до смерті.
Часті вилазки диверсантів відбувалися і поблизу села Ардовця, оскільки тут проходив кордон встановлений внаслідок Віденського арбітражу. Наприклад повідомлявся такий факт:
Розвідувальне донесення 6 го корпусу чеської жандармерії доповіло, що «7 січня 1939 року у терористів оголошено тривогу, отримали пістолети-кулемети і гранати та поїхали в кількості 200 чоловік у напрямку Бекень та Петрово. Дорога Ардовець – Нове Село заблокована колодами і возами».
Найгарячіші події почали відбуватися у ніч з 14 на 15 березня. Ось як згадують про це представники чеської жандармерії
Свідчення жандарма Владіслава Фіалека. Після передачі Угорщині частини території Підкарпатської Русі демаркаційна лінія проходила через частину села Фанчиково…15 березня 1939 року о 1.07 годині угорські військові патрулі закидали гранатами відділення на нижньому краю села, а невдовзі також атакували відділення, розміщені у дворі Фозекаша та на перехресті… Угорські патрулі під час нападу запалили декілька стогів сіна. В селі ми залишалися до 4.30 годин, коли відступили частини військових відділень, а ми спільно з ними відійшли вздовж залізничної колії аж до села Ардовець. Під час відступу нас помітили угорські військові патрулі, які відкрили по нас вогонь із гвинтівок. До с. Ардовець прийшов на допомогу броньований військовий автомобіль, який прикрив наш відступ. Санітарна машина відвозила поранених до лікарні і Севлюші. Під час відступу ми проповзли в окопи, де було повно болота і води…»
Цікаве свідчення командира жандармської станції Хмільник Богуміла Видржела: «У переслідуванні угорських терористів наша чота невтомно діяла від угорського аж до польського кордону… У період з 20 грудня 1938 року до 15 березня 1939 року я був прикріплений як представник SOS до жандармської станції Фанчиково, округ Севлюш. Вночі з 14 на 15 березня угорська армія розпочала напад на територію Підкарпатської Русі. Атака почалася після 1 години горіла західна частина Фанчикова. Наше відділення як і інші відділення мужньо протистояло великій перевазі у силі аж до 5 ранку, коли відійшов наказ відступати до нових підготовлених позицій на відтинку Ардовець-Севлюш. Але й там наші підрозділи, який загрожувало оточення не могли затриматися надовго…
Важливо додати, що мирне населення Підвиноградова-Ардовця висловило підтримку українським політичним силам. Коли відбулися вибори до Сойму Карпатської України, за об’єднання українських партій краю проголосувало 696 підвиноградівців або ж 98%.
Підготував Василь ГОРВАТ
