Цього тижня завершився перший етап турне Закарпаттям унікального музиканта Олега Універсала. Найперше здивувало, що то його реальне прізвище, а не творчий псевдонім. І, це той рідкісний випадок, коли прізвище є своєрідним відображення творчих здібностей людини, наче характеризує його. А знаєте чого? Олег Володимирович – не простий музикант, а людина-оркестр. У 2013 році у Києві у присутності експертів національного реєстру рекордів України він встановив національний рекорд – одночасна гра на 10-ти (!) музичних інструментах. Насолодитися виступом цього унікального музиканта мали і жителі Виноградова. Тут, у парку Перені пан Олег виступав минулої неділі. Також він відвідав Ужгород, Мукачево та Хуст. Його концерти мають подвійну благодійну мету. Перша – серед жахіття війни в Україні зарядити позитивними емоціями тих, хто в тилу (переселенців, батьків, дружин та дітей захисників, котрі на передовій, а також волонтерів). Друга – матеріальна: у кожному місті, де побував, залучав до організації концертів волонтерів, котрим після виступу віддав половину виручених коштів для потреб військових.
Відрадно, що знайшов видатний гість Виноградова вільну годинку і для знайомства з нами. Завітав до редакції зі своєю дружиною Софією, яка водночас є і його концертним директором, та з тур-менеджером Наталією Стрілецькою, котра вже кілька років живе у Виноградові. Легкі, приємні в спілкуванні. Таке відчуття, ніби ми знайомі вже давно. Пан Олег залюбки поділився творчою кар’єрою і чому вирішили переїхати з Умані до Львова.
– Десь у 2011-му нам порадили, аби потрапити у вищий музичний ешелон у Києві, потрібно через Москву заходити. Довелося попрацювати у Барнаулі, Іркутську… На той час там знали тільки два гурти – «ВВ» і «Океан Ельзи». Вершиною став наш виступ у Єкатеренбурзі, де група «ЧАЙФ» організовувала великий рок-фестиваль, де ми представляли Україну. Тоді нам відкрились двері до великого шоу-бізнесу. Але, коли у 2014 році росія напала на українські землі, ми зробили для себе вибір – приїхали додому. Всі пісні я переклав на українську і почав їздити з концертами на Донбас та організовувати патріотичні фестивалі у рідній Умані. Ми намагалися українізовувати русифіковані центральні міста… Та, коли ми почали стикатися з перешкодами на своєму шляху, вирішили переїхати проживати у Львів, де живуть національно-свідомі люди, котрим не треба пояснювати, що наша рідна мова українська і маємо бути патріотами. Оскільки ми ще й байкери, в моєму репертуарі багато байкерських пісень. Ті, що до 2014-го співав російською, переклав на рідну солов’їну. Тоді багато друзів обурювалися: «Ну зачем?!». Вразило і те, що під час виступу в Одесі підходили люди і казали: «Не нада на мові, здесь же дєті!». А як на мене, прикольні, веселі, рок-н-рольні пісні чудово звучать українською мовою. Навіть роблю переклади українською відомих пісень Елвіса Преслі та Френка Сінатри.
У 2015-2017 рр. Олег Універсал був частим гостем захисників на Донбасі. Його дружина Софія каже: «Коли у країні війна, нам не можна розслаблятися, падати духом, нам треба бути в гарному бойо1вому дусі, хорошому моральному стані. Треба жартувати, аби були сили боротися з ворогом і підтримувати один одного. А плакати будемо після перемоги».
Запитали ми і їх враження про Виноградівщину.
– У вас все по-своєму: атмосфера, архітектура (гарні невисокі будинки без хмарочосів), здивувала велика кількість теплиць. І дійсно тепло та сонячно. Багато квітів. Були на Чорній Горі, бачили Тису. Нам дуже все подобається. Коли їхали до вас, хвилювалися, як люди будуть сприймати рок-н-рол. На щастя, сприйняли нас тут позитивно. Дорослі навіть підспівують, дітки – підтанцьовують, – каже Олег Володимирович.
Олег та Софія, зарядившись сонячною енергією квітучого Закарпаття, продовжили своє турне іншими областями України. Але обіцяли приїхати до нас ще, адже виступ у Виноградові у форматі гаївки вони практикуватимуть і надалі.
Наталія Кобаль
