icon clock06.08.2021
icon eye7
Фото Цікаве

У своїх полотнах відтворює власне бачення життя

Коли на вулиці Борканюка, 11/1 у Виноградові Мартуся Товт придбала двоповерхове приміщення, одразу визначилася: перший поверх відведе під магазин народних промислів. Тут розміщатиме витвори майстрів ручної роботи – керамічні вироби – кухлі, глечики, тарелі, напільні вази; різними техніками вишивані речі – серветки, скатертини, рушники, килимки, картини, домашні обереги з біблійними висловлюваннями…
Другий поверх уже після реставрації та ремонтних робіт займе приватна галерея, яка носитиме ім’я видатного угорського художника, життя якого тісно пов’язане з Виноградовом, де він знайшов свій одвічний спочинок – майстром пензлю Імрем Ревесом.
Поступово, втілюючи свій задум у життя, Мартуся Товт дала можливість не лише живописцям Виноградівщини та сусідніх районів виставлятися зі своєю творчістю і новими роботами, набутими досягненнями і напрацюваннями накладання мазків в цьому напрямку мистецтва, але і знайомити всіх шанувальників і любителів образотворчого мистецтва з цими розширеними горизонтами малювання.

На цей раз виноградівці отримали нагоду познайомитися з роботами юної, вибірково талановитої художниці Ніколетт Коприва. Дівчині – 25. Народилася у місті над Латорицею 22 травня 1996-го. Під замком Паланок збігло її босоноге дитинство, проминули шкільні роки. Звідси подалася в Дебрецен в Угорщину. З 2013 по 2016 рік навчалася на факультеті філософії в університеті. Тут поглибила свої знання і вирішила продовжити навчання, щоб отримати ступінь магістра з естетики в Католицькому університеті імені Пазмана Пейтера. Шість років тому як поетеса почала друкуватися в закарпатських та угорських літературних виданнях. У 2020-му у світ виходить її перша поетична збірочка «Те, що лишень дерева пам’ятають». Її перші графічні та живописні роботи побачили свій яскравий відбиток у Берегівському виданні «Разом», де ці ілюстрації вдало підсилили її вірші.

Дівчина настирливо пізнає сучасний світ. Цікавиться новітньою філософією, культурою та мистецтвом народів, світовою літературою, напрацюваннями молодих митців усієї планети. Наразі, вона мешкає в Угорщині у місті Морагалом. У приватній картинній галереї імені Імре Ревеса її перший творчий дебют…
Піднялася східцями на другий поверх. Тут виставлені 34 роботи юної художниці. Одразу в очі впав графічний її триптих «Башкирська бабуся». Писала його на основі знімків Матяша Сивливші. Літня жінка, втомлена життям сидить на призьбі і розмовляє з сусідами. Її жилаві руки видають в ній жінку-трудівницю. За ї плечима гряда прожитих суворих років. Все пізнала: і злети, і падіння, і радощі, і втрати, і болі, і самотність… Та набутий життєвий досвід не минув марно. Має чим поділитися з людьми. Цікава робота «Дух землі», де молодий місяць, переходить у повний, як намотаний клубок ниток з прожитих днів. Сова, як символ мудрості примостилася на дівочій голові і не дає їй спокою. Вражаюче написана кольорова акварель «Старша людина» (Нікі-бачі). Не відведеш погляду від її малюнків «Чужинець», «Погляд», «Лице у стані невагомості», де мисткиня спробувала передати внутрішній стан людей – вигнанців долі. Спробувала дівчина заглянути у підсвідомість людську. Це простежується у її картинах «Весна», «Сонячний час», «Уламки», «Холод». «Снігопад». Тут поле роздумів по слідах розбитих людських мрій.
Багато сказали її дві роботи «Поліхромна пара» (чоловік та жінка), які як інь і янь створюють єдине ціле, засновують свою родину, але сприймають, формують і бачать життя по різному. Дуже цікавими показані її картини «Розквіт світу», «Маякія», «Галюцинації», «Приватна зона» (на плечі людини лягає самотність, туга, біль і печаль, і кожний знаходить з цього положення свій вихід). Гарно виглядають роботи «Чарівний глечик з квітами», дбайливо зібраними чиїмось руками, щоб порадувати людей своїми формами, барвами і лоскітним літнім запахом та «Хмарина», яка споглядає на землю і бачить церкву на пагорбі, міські вулички і будиночки, що від неї розходяться врізнобіч.
Неможливо не звернути увагу на полотна «Червоний капелюх», «Сакура» та «В утробі матері», де від пошуків жінкою свого власного щастя, сімейного затишку, до зав’язі продовження роду двійнят збігає все її життя.
Хочу висловити своє щире захоплення неординарною творчістю такої юної за віком, але глибоко розуміючої зміст життя молодої людини, що на своїх полотнах прагне відобразити суєтність та розмах цивілізованого сучасного світу, де кожній людині важливо знайти своє місце під сонцем.

Марія КОНКІНА