У «Імпасто» відкрили персональну виставку Валентини Костьр «Колір і форма»
Адміністраторкою виставкової зали «Імпасто» Валентина Костьо є з 2013-го року. А от власну персональну виставку організувала вперше. До цього її підштовхнули колеги-художники. Урочисте відкриття відбулося в День художника. А от першою гостею на виставку завітала триколірна кішка. Кажуть – на серенчу. І день насправді був вдалим не тільки для пані Валентини, а й для всіх її гостей. Бо на святі панувала невимушена тепла атмосфера.
Назву «Колір і форма» обрала не спроста. Бо ж майже на всіх експонованих роботах зображені глечики різних форм та кольорів, а також квіти. Доповнила виставку альбомом робіт (акрил, картон 45х65), графіка(А4) та збірка поезій «Анатомія глека» (2019р.), віршований супровід до даної експозиції. У кутку також ьули глеки з глини різних розмірів та форми. Та ще до початку виставки їх заповнили квітами, подарованими Валентині. Та квітів і глечиків забагато не буває.
– Експозицію склали роботи з двох серій: «Теракота. Анатомія глека» та «Букети», як продовження, адже букети квітів зазвичай ставлять у посудину з водою, або без неї. Більшість робіт написані в 2019, десять створені в цьому році. Частина робіт експонувалася в Національному музеї українського гончарства в Опішні. Шість робіт і графіку музей придбав і зараз вони прикрашають гостьовий дім, – розповіла про себе і власну виставку Валентина Степанівна. – Чому глеки? Для мене українськими святинями є: ікона, рушник, пісня і ГЛЕК. Темою глиняного посуду, кераміки я прослідковую шлях людини з древніх часів до сьогодення, коли ця посудина зникає з побуду та стає лише експонатом музею, чи ексклюзивною річчю. Всю історію людства глиняний посуд знаходиться поруч людини. Взятий з землі, зроблений людськими руками, приборканий у стихії вогню – теракотовий посуд є з давніх часів не лише атрибутом нашого життя, а й символом та прототипом нашого існування на Землі. Тому для мене це – питання матеріального і духовного.
Гості вітали і хвалили талановиту художницю та вірну подругу
З вітальними словами до всіх художників і зокрема до винуватиці свята Валентини Степанівни звернулися начальник відділу культури Василь Югас, культурна менеджерка та театрознавиця Олеся Данилець, котрі наголосили на важливості розвитку мистецтва у час війни.
Виступили і художники з Хуста та Виноградова. Художник, галерист, колекціонер, багаторічний (предковічний) організатор міжнародних і всеукраїнських пленерів в Україні і за кордоном Йосип Блецка сказав Валентині: «Саме мистецтво ваше за вас гворить!». Художниця Галина Філіпова, для котрої Срібна земля стала рідним домом з моменту повномасштабної російсько-української війни, розповіла про дріт, який тримає глек і побажала, щоб родина та друзі Валі були для неї саме тим дротом. З вітальним словом виступили і виноградівські художники Альона Стасюк, Діана Добош-Брода, Владислав Беланінець, Маргарита Тегзе, котрі підштовхнули керуючу «Імпасто до власної виставки». Про те, що Валентина Костьо не тільки талановита у творчості, а й хороша подруга, розповіли її подруги – поетка Світлана Кедик та сусідка Катерина Ковач, а також сваха Оля Піпаш.
Володимир Більда розбавив виступи виконанням пісень.
Переповнена позитивним емоціями, Валентина Костьо не втомлювалася дякувати всім, хто прийшов розділити з нею радість відкриття виставки. А гості ще довго оглядали картини та гортали альбом і ділилися враженнями.
Наталія Кобаль
