Синиця, скажи паляниця. Шини для військових – за тубус від Софійки Горлан

Софійці Горлан з Виноградова всього 9 років. Вона напрочуд активна: займається танцями, малюванням і моделінгом. У волонтерському проєкті «Мистецький донат» за розмальований тубус учениця викладачок Дитячої школи мистецтв імені Б. Бартока Діани Добош та Маргарити Тегзи виручили найбільшу суму – 10 тисяч гривень. Придбав його  волонтер й організатор «Strong Race» Даніель Козлович. Дівчинка з мамою отримали ці кошти з його рук і придбали шини для автіки військовому підрозділу 128-ї бригади, де служив батько юної художниці Анатолій Горлан.

– Отримавши тубус з-під мін, я десь тиждень розмірковувала, що намалювати. Хотіла зобразити щось патріотичне. Зупинилася на слові «Паляниця», бо на початку війни то був пароль справжніх українців. Мені це тато-військовий розказував. Я почала придумувати риму. Так у моїй голові з’явився вислів: «Синиця, скажи паляниця». А вже вислів «Україно розквітай!» придумала Діана Олександрівна. Я намалювала справжню українську синицю. Намалювала їй пістолет. Аби заповнити пустоту, намалювала маки та калину. Під час роботи над цим тубусом думала про батька та захисників і вкладала часточку своєї душі.

Анатолій Горлан хоч не мав жодного відношення до військової служби (була тільки служба в армії). Та коли почалося повномасштабне вторгнення, він сказав своїм рідним: «У країні війна і чоловічий обов’язок протягом доби піти у військкомат і при потребі йти воювати». Тож 1 березня вже був на позиції на посаді командира відділення зв’язку. Дружина Світлана не могла стояти осторонь і акти включилася у волонтерську діяльність. Всіляко підтримувала батьків і Софійка. Мама пригадує, що на Різдво вона всі кошти, які заколядувала, віддала на потреби військових. Мамі до дня матусі подарувала малюнок і конверт із своїми заощадженнями і наголосила: «Це всі мої гроші. Вони не тобі на помаду, бо ти її маєш, а нашим захисникам!».

Згодом голова сімейства отримав поранення і наразі проходить реабілітацію після лікування. Проте Світлана продовжує допомагати його побратимам.

Брала Софійка участь у ще одному мистецько-волонтерському проєкті волонтера Євгена Ткачука: створила малюнок для календаря. Каже, що запропонували їй зобразити грізного дракона: «Але ж я дівчинка, і дракон у мене вийшов милий і добрий….». На задньому плані Софійка намалювала москву, яка горить-палає. А добрий дракон широко розправив крила і захищає квітучу, вже мирну Україну від того вогню. Кажуть: вустами дітей говорить істина! Тож віримо у переможний мир та процвітання.

Наталія Кобаль