Тримаю у руках інформаційно-рекламне видання «Вісім родзинок м. Виноградів». Дорогий глянцевий папір, якісний друк на власному обладнанні, верстка та яскраві світлини знаного у районі і далеко за його межами фотографа, голови Виноградівського осередку Спілки фотохудожників Закарпаття Івана Буркала. Вийшло видання накладом 500 екземплярів. Ідея його створення та текстовий матеріал належить активному громадському діячу – директору Виноградівського міського будинку культури, депутату міськради Святославу Галу. Показовим є і те, що лише за одну добу відеопрезентація інформаційно-рекламного видання «Вісім родзинок м. Виноградів» у facebook набрала 7, 5 тисяч переглядів і численні коментарі зі схвальними відгуками. Тож ми поцікавилися саме у Святослава Михайловича про ідею створення та мету унікального видання.
– Знаємо, що впродовж багатьох років Ви займалися туризмом у районі, тож не дивно, що знаєте рідне місто та всю Виноградівщину якнайкраще. Проте, цікаво, як саме у Вас виникла ідея створення інформаційно-рекламного видання «Вісім родзинок м. Виноградів»?
– Сама ідея виникла давно, ще, коли працювали над створенням туристичного бренду краю. Серед багатьох знакових об’єктів (палац Перені, Чорна гора тощо), після тривалих опрацювань, пріоритетом визнав виноградне гроно. Воно ж має своє символічне значення в релігії, медицині, філософії, оспіване у фольклорі, тобто є поширеним і вживаним. Більше того – воно є коренем назви краю. До речі, так і хотів назвати «Виноградний кРАЙ». Де означення РАЙ – сприятливі кліматичні умови для вирощування сільськогосподарської продукції (в т. ч. винограду найрізноманітніших сортів), доброзичливе та гостинне ставлення місцевих мешканців до гостей, мирне співіснування представників різних національностей та віросповідань.
– А чому саме «вісім родзинок»?
– Здебільшого гроно винограду (схематично) зображується з восьми однакових кружечків, от і виникла думка заповнити кожний елемент зображенням знакового об’єкту. Ну, щось подібне до «семи чудес світу» чи «ТОП-десять».
– Святославе Михайловичу, будь ласка, розкажіть нашим читачам трохи про саме видання.
– Спираючись на досвід видання різного роду інформаційної продукції (набір інформаційних буклетів, туристична карта району, серія сіті-лайтів «Варто відвідати», набір листівок тощо) підготував коротенькі описи цікавих та унікальних об’єктів міста, які б привернули увагу не тільки гостей, туристів, а й підвищили обізнаність наших мешканців про історію, культуру та неповторність рідного міста. Світлини ж до них підібрав з власного архіву Іван Буркало, який також макетував і віддрукував саме видання.
Складається воно з восьми розділів на 24 сторінках повноколірного друку: коротка історія, знакові події, що вплинули на розвиток і становлення міста; видатні особистості, життя та діяльність яких пов’язані з містом; пам’ятки архітектури національного та місцевого значення; сакральні споруди; унікальні та самобутні пам’ятники, представники флори і фауни, більшість з яких занесена у Червону книгу України; вісім характерних рецептів страв місцевої кухні; атракції, цікаві для відвідування туристами.
– За які кошти профінансовано вихід у світ видання «Вісім родзинок м. Виноградів»?
– Цей проект було подано на розгляд для участі у громадському бюджеті. Позаяк, через початок карантину у зв’язку з запобіганням COVID-19 засідання комісій не проводилися, тож і розгляд заяв було відтерміновано. Натомість, у мене з’явилося більше вільного часу для роботи над проектом. Аби вже сформований матеріал не лежав, так би мовити, у шухляді, ми знайшли партнерів для його реалізації. Тому, на останніх сторінках видання окремо розмістили рекламну інформацію про партнерів, завдяки яким і реалізували друк видання, за що їм усім щира подяка.
– Так розумію, що це не остання Ваша ідея по поширенню бренду-винограду?
– Безперечно – так. Зараз веду перемовини з приватними виноробами щодо організації «Винного базару». Наближається осінь, період дозрівання винограду та виготовлення винної продукції. І, щоб дати можливість реалізувати залишки тогорічного продукту, говорячи по простому – вивільнити тару, пропоную в один з четвергів на «Великому базарі» організувати виставку-продаж винограду та винної продукції, а також провести семінар (круглий стіл) щодо стану виноробства в краї. Ця виставка дасть змогу покупцям вибрати продукт за вподобанням, а продавцям обмінятись досвідом та популяризувати результат своєї праці.
До речі: чекаю пропозиції від місцевих виноробів щодо сортів винограду та його відсоткового вмісту у купажному вині, яке б могло називатись «Севлюшське», і було брендом (екслюзивним напоєм) нашого міста.
Буду пропонувати в перспективі створення комунального (спільного) підприємства з вирощування винограду та виготовлення вина, де б могли об’єднати свої зусилля і влада, і бізнес, і громада. Унікальна Чорна гора, де з давніх-давен вирощували виноград благородних (столових) сортів, який вивозили відразу з гори у європейські столиці, а вино замовляли заздалегідь найзаможніші, спонукає і підштовхує до популяризації лози.
Як кажуть: не потрібно винаходити велосипед, просто треба за справу взятись гуртом. Підприємство дало б додаткові робочі місця, було б важливою туристичною атракцією, школою для бажаючих займатися цією справою, дослідницькою ділянкою для районування нових та популяризації місцевих сортів. Проводилися б різні фестивальні заходи, екскурсії, дегустації, тематичні майстер-класи тощо.
– Цікаві задуми, а головне – напрочуд актуальні для популяризації Виноградівщини. Нам залишається тільки побажати Вам успіхів у добрих починаннях.
Розмовляла Наталія Кобаль
