Актор, гуморист, шоумен, та просто надзвичайно цікавий та мега харизматичний Володимир Ковцун, більше відомий, як Владзьо, відвідав наше місто Виноградів та з радістю погодився на інтерв’ю.
– Гумор у житті повинен бути не дивлячись ні на що? Чи якось потрібно бути обережним з жартами?
– Напевно, ми вже така нація, яка постійно сміється. саме почуття гумору і допомагає нам жити та виживати у найскладніших умовах. Згадайте хоча б картину – козаки пишуть лист турецькому султану! Вони там не просто пишуть лист – вони регочуть і насміхаються з ворога! Та й так споконвіку повелося, що ми сміємося у найскладніших ситуаціях! Зараз саме така ситуація і є! Тому ми і їздимо по маленьких містечках України, щоб люди відволіклися хоча б на півтори години від своїх проблем, посміялися і зарядилися позитивними емоціями.
– Зараз ви використовуєте гумор, як свого роду, зброю проти ворога. Адже, піднімаючи настрій українцям, ви ще й збираєте кошти на потреби ЗСУ.
– Так, поєднуємо трошки приємне з корисним. Зрештою, всі помагають, як можуть.Нема жодного українця в світі, а в світі нас дуже багато, який би не помагав Україні! Так само і ми частину коштів передаємо волонтерам для допомаги армії. Всі ми згуртувалися і даємо відсіч ворогу на всіх фронтах. Мусимо боротися з тою нечистю, що напала і тримати себе в тонусі! Хтось воює, хтось волонтерить, хтось помагає грошима, хтось працює на армію, хтось добрим словом поможе, хтось гумором… Ми всі на своєму місці, тому і непереможні! Ми є сталь і криця, яку неможливо пробити!
З гаслом «Сміємось – значить, не здаємось» ми виступаємо не тільки перед людьми в залах, а й їздимо у військові частини.
– У Вас багато концертних виступів у Закарпатті. Які враження від подорожі нашим краєм?
– Ой, тут емоції аж зашкалюють! Я взагалі у Закарпатті був тільки в Ужгороді. Люблю те місто за всьо, а особливо за їхній ужгородський торт! А тепер я ще відкрив для себе купу прекрасних міст і місць, і дуже шкодую, що не був тут до цього! Об’їздив всю Україну вздовж і впоперек, а на Закарпатті ні разу не був! За цей тиждень знайшов для себе багато друзів! Закарпаття дуже мене вразило різноманітністю у всьому! У їжі найперше: тут бограч не такий як всюди, за ним я обов’язково повернуся. Мова тут українська, але трошки інша, така собі підправлена Закарпаттям, файна і неповторна! Тепер я в Тернопіль привезу ваше «Йо», «Пой сюди», «Меч сяк», «Паленки май маленько уп’єте?»… Яка ж та наша мова файна! Я все це дуже добре розумів і до того, просто ще раз нагадав, бо служив з другом з Хуста! Доречі, Мішу я відвідав і, дякуючи йому, везу додому цілий багажник вина і вражень! В селі Сільце, де в нас був концерт у «Гаражі», ну там де ведмідь попри дорогу на мотоциклі їде, ми розкішно відпочили і були вражені закладом і його власником! Там тільки зайти і подивитися на всі ці залізні вироби. Де офіціанти працюють від самого відкриття і надзвичайно тепло відзиваються про господаря. Мукачево вразило своїм надзвичайно красивим замком, в якому я попробував бограч ну і май маленько упив сяк паленки. Будинком культури, в Мукачеві – це щось з чимось! Сучасний, технологічний, зручний і красивий. Який там звук! Супер!
У Виноградові в санаторії «Теплиця» ми оздоровилися і омолодилися! Я – десь років на 15. Попили цілющої водички, покупалися в басейнах солоних, подихали сіллю в соляних кімнатах, пройшли купу оздоровчих процедур…
– Ну і на завершення – ваші побажання виноградівчанам та закарпатцям.
– Ой, мало нам вашого Закарпаття! Дуже мало! Я взагалі планую приїхати і побути довше в цьому казковому куточку нашої прекрасної, мальовничої України! Можливо, і хату собі куплю десь ближче до гір, винограду і паленки…
Єдине що я зараз бажаю всім – це миру і здоров’я! Дякую закарпатцям, що так тепло нас прийняло. Скажу чесно – я відкрив для себе ще одну Україну, іншу, гарну, широку, теплу і розкішну! Закарпаття – обнімаю тебе і люблю!
Олена ШАРІПОВА,
Виноградів
