Зараз, після реконструкції воно називається відділенням екстреної медичної невідкладної допомоги. Перше, що привернуло увагу – абсолютно чітка робота медичних працівниць. Одна обробляє направлення, інша уже підвозить крісло-каталку й відвозить новоприбулу пацієнтку на попереднє діагностування, тобто на УЗО, отримання кардіограми, взяття проб на аналізи. Своє обстеження проводить викликаний до хворого лікар. Тим часом спокійно, без зайвої суєти основні дані діагностики готові, лікар переконується що це «його» пацієнтка і її пересаджують в крісло-каталку й доставляють із приймальні у палату. Хто в минулі роки потрапляв у приймальне відділення, неодмінно оцінить наскільки все змінилося і зовні, і внутрішній дизайн, і технічне оснащення, і швидкість заповнення супровідних документів.
Модернізація приймального відділення назріла давно, розповідає директор виноградівської райлікарні Олександр Милюков, вона була спрямована і на покращення умов роботи колективу, і на зміни в наданні послуг.
– Реконструкція відбулася в рамках урядової програми «Велике будівництво» і обійшлася в суму 10 мільйонів гривень. А крім того колектив пройшов спеціальну підготовку для роботи в модернізованому відділенні. Кожен з працівників чітко знає свою роботу, і разом з тим в будь-яку хвилину може підмінити колегу, тому що головне завдання – оперативно прийняти людину, щоб вона отримала необхідну допомогу, – розповідає заввіділенням, лікар медичних невідкладних станів Ольга Кіш. Перші три роки після навчання Ольга Михайлівна працювала на Чернігівщині, а потім повернулася у виноградівську райлікарню, де й працює по сьогодні.
Оновлене відділення було відкрито у 2021 році, розповідає лікарка. Це принесло користь у першу чергу пацієнтам. Раніше, наприклад, для того, щоб зробити рентген, хворий мусив із корпусу, де лежав, добиратися в корпус хірургії, а щоб зробити комп’ютерну томографію, треба було йти в дитяче відділення, щоб зробити лабораторні дослідження – шукати відділення реанімації. І для медперсоналу, і для хворого особливо у важких випадках це було справжнім випробуванням. Зараз усі ці процедури та цілий ряд нових видів діагностики відразу проводяться на місці, у приймальному відділенні. Тут проводиться УЗО (лікарка – КТ, біохімія зразків, рентгенне обстеження, огляд у травмпункті, є операційний кабінет для невідкладних випадків. Відділення повністю забезпечене необхідними медичними препаратами.
– Так склалося, що мені цього року двічі довелося спостерігати за роботою приймального відділення (супроводив сюди близьких мені людей – все і всі працюють чітко, спокійно як годинниковий механізм, – щиро зізнався я. –Це зовсім не схоже на те, що показують в американських серіалах про швидку допомогу чи про будні медиків – крики, істерика, біганина… А у Виноградові бувають екстремальні випадки?
– Це ви так потрапили, що все відбувалося спокійно, без авралів. Насправді, у приймальному відділенні кожного дня, особливо увечері буває той самий «екстрим». Насправді щодня робота вимагає і нервів і фізичних сил і максимальної уваги. Щодня люди потрапляють з різними станами – з больовими шоковими станами, збуджені, інколи агресивні… Тому, на жаль, і тут буває «як в американських серіалах». При цьому перепадає медперсоналу, адже хворі та їх родичі хочуть щоб все відбувалося швидше, хоча ніхто й не зволікає. Коли треба, лікарі працюють і як медсестри, і як санітарки. При тому, що модернізоване приймальне відділення займає зараз значно більшу площу, виконує набагато більше функцій, пропускає через себе у десять разів більше людей, аніж колись, кількість медперсоналу не збільшилася.
– Наша робота реально небезпечна, – доповнює розповідь Ольги Михайлівни старша медсестра Катерина Чепак. – І вдень, і особливо уночі до нас у відділення може увірватися будь-хто. Вхідні двері з вулиці постійно відкриті. Тепер часи такі, що є багато людей збуджених, з травмованою психікою, інколи просто п’яні, кричать, вимагають… Далеко не з кожним можна поговорити, заспокоїти, привести до тями…
Як відомо, в області вже були випадки, коли медикам приймальних відділень завдавали фізичних травм. У «гарячих» випадках працівники намагаються викликати охорону й моляться, щоб охорона прийшла чимскоріше. Часто у приймальне відділення потрапляють безхатьки. Бувають тихі, спокійні, які проникають на територію лікарні, щоб переночувати. Але бувають й такі, що від алкоголю не тямлять себе. Вимочені в болоті, з переохолодженнями, вся одежа у їх власних фекаліях… І це безтямне тіло ще й пручається, намагається вдарити ногою або рукою, його потрібно перенести у ванну, роздягнути, обмити, надати медичну допомогу, розмістити у лікарняній палаті. Добре, хоч чоловіки з «швидкої» допомагають підняти п’яного і перенести куди потрібно. На жаль, за багато десятків років змінилися обставини. Все менше залишається людей, які ставляться з повагою до лікарської роботи, як це було років 20 тому. Все більше виникає нетерпимості, навіть спроб повчати, як лікувати.
Але що ж ми про будні та «Екстрими». Крім них бувають і свята. День медика, наприклад. Як його святкує колектив приймального?
– Раніше ми відзначали своє професійне свято в урочищі «Виннички», – каже Ольга Михайлівна. Але потім прийшов Ковід, пандемія, потім широкомасштабна війна, під час якої не дуже й святкується. Але сподіваюся, що всі ці випробування закінчаться, бо все колись обов’язково закінчується. І тоді влаштуємо собі справжнє свято.
Василь Горват
На фото: біля апарату КТ лікар Ігор Попдякуник, старша медсестра Катерина Чепак забезпечує роботу на прийомі новоприбулих пацієнтів.
