Одним із головних зимових свят для всіх християн є Різдво Христове. З дитинства Різдво – мій улюблений празник, наповнений цікавими звичаями та традиціями. Деякі, на жаль, забулися, але є й такі, що збереглися в моєму рідному селі Новоселиця й донині.
Пригадую, як ми з тайстрочкою (торбинка, яку мені мамка пошила) через плече ходили від хати до хати, а вдома раділи наколядованим смаколикам. Навіть, не дивлячись на заборону, адже тодішня влада Різдво не визнавала і не дозволяла відзначати релігійні свята, дітвора гомінкою юрбою заходила до кожної оселі і дзвінкою колядкою сповіщала про народження маленького Ісуса.
До Різдвяних свят заздалегідь завжди ретельно готуються і дорослі, і малі. Дітвора вчить колядки, а більш старші хлопчаки виготовляють зірочки і бетлегени. Зірки робили зі старого сита, а вертепи – з досточок і фанери, обклеювали їх кольоровими папером і фольгою, прикрашали різноманітною мішурою. Раніше клею не було, тому робили його з муки.
Майже в кожнім дворі чоловіки кололи кабанчика, аби мати до столу запашне домашнє м’ясце, сало і ковбаси. Жінки зазвичай займаються генеральним прибиранням.
Святкування Різдва у Новоселиці розпочинається на Святий вечір, 6 січня. Ще сонечко не зійшло, а вже з самісінького ранку під вікна приходять колядувати хлопці, примовляючи «Веселити, пане газде, на сись Святий вечір». Їх радо зустрічають господарі і щедро обдаровують грошима. До слова, на Святвечір у нас вважається добрим знаком, коли першим до оселі зайде чоловік – це значить цілий рік буде щасливим.
Уже вдень приходять групи менших хлопчаків-колядників, а пообіді –дівчатка. Також того дня починають ходити бетлегени. Крім Ангелів та Пастирів, хлопці переодягаються в Діда і Бабу (вимазують обличчя золою, одягають навиворіт кожухи, зараз вже роблять маски, аби їх не впізнати), які розважають старших, виманюючи копійчину і лякають своїм виглядом малечу. Це зараз колядникам переважно гроші дають, а колись – солодощі, випічку, горішки і фрукти, рідко – п’ять чи десять копійок.
За словами моїх батьків, Євдокії Василівни та Олексія Юрійовича Пелехач, старші дівчата на Святий вечір не колядували, а лише на другий день ішли групою до своїх подружок. Натомість увечері на Святвечір до дівчат приходять колядувати юнаки. Ще й донині триває ця гарна традиція, коли хлопці «Зелене вино» колядують. Після колядки дівчина пригощала їх випічкою, яблуками, грушами і домашнім вином.
Також на Святий вечір приходили колядники з церковним бетлегеном. Це були чоловіки, одягнуті в національний одяг, які колядували протягом усіх свят. Нині ж церковний бетлеген по селу не носять, а на кожній вулиці колядують двоє обраних чоловіків, яким дають гроші на церкву.
Господині ж 6 січня пораються на кухні, готуючи різні страви. Цього дня ще триває піст, тому на вечерю подаються лише пісні страви: грибний суп, квасоля заправлена смаженою цибулею, голубці, гриби смажені, кнедлики або картопля з грибною підливою, салат із червоного буряку, квашена капуста, узвар із сухофруктів, фанки, книші тощо.
«Хліб випікали домашній, а також обов’язково мав бути «карачун» (хліб на молоці з додаванням масла та яєць, а також клали часник і сіль), який зберігався в прохолодному місці на отаві, загорнутий у домотканий рушник. Їли його на свято Василя Великого або Старий новий рік. Розрізали на чотири частини, а сіль і часник віддавали домашнім тваринам. Того ж дня вмивалися святою водою, у яку клали монети і запашний васильок. Потім цю воду теж давали худобі», – розповіла Євдокія Василівна.
На Святий вечір завжди усі діти та внуки збираються у батьків. А після вечері йшли до церкви на всеношне богослужіння. На вулиці і в хаті всі вітаються: «Христос народився! Славімо його!».
Уже 7 січня на святкових столах з’являються різноманітні м’ясні страви – шовдирь, гурка, ковбаса. Після Служби Божої ходять колядувати до родичів, кумів, друзів та знайомих».
Святкування Різдва – це завжди радість, бо в цей час уся сім’я збирається разом. Дзвінкі колядки, запах ялинки, кольорові вогники і білий сніжок – це неймовірна зимова казка, яка кожного року до нас приходить, даруючи щастя, веселий настрій і нові сподівання.
Любов ТОКАЧ
