Ніколетта Станинець працює консультантом магазину «Vodafone». Цьогоріч дівчина закінчила ліцей сфери послуг. А ще молода берегівчанка разом із друзями підкорила дві найвищі вершини Українських Карпат – Говерлу та Петрос. Ніколетта – чарівна, привітна, приємна, тиха, мила, скромна, знаюча, вміюча, контактна в побуті та на роботі. Та зовсім інша під час походів у гори: мобільна, смілива, відважна, ініціативна.
Зі своїми берегівськими друзями протягом двох неділь дівчина зуміла побувати на Рахівщині та здійснити підйом на Говерлу (висота 2061 м.) та Петрос (2022 м.). І не серед спекотного літа, а у вересні, коли тут і холодніше, і слякотніше, і вітряніше. Мало хто наважиться в такій порі долати крутоверхі стежки цих кам’янистих і безлісистих вершин. Це – неперевершені емоції, неймовірні відчуття, які переповнують серця тих, хто долає підйоми. Скромна й тиха Ніколетта показала приклад, як треба проводити вихідні, до того ж на лоні природи – без цигарок, пива й інших шкідливих звичок. І взагалі зійти на ці вершини не всім до снаги, бо дуже мало нині людей, які готові до подолання таких складних і небезпечних крутосхилів.
На вершину Говерли піднімалися в сонячний і безхмарний недільний день, а Петрос підкорювали вже за іншої погоди, коли небо було сіре, непривітне, коли будь-якої миті могли вдарити громовиці та злити цю гірську землю дощем. А вони тут не такі, як у низині: щедра буря вмить може поламати плани. Тобто, поїздка до підніжжя та підйом нагору будуть зведені нанівець. Але настирлива група туристів з 11 чоловік вирішила таки піднятися на двохтисячник Петрос. Якщо підйом на Говерлу в один із вихідних порівняно був радісним і легким, то вже на Петрос дошкуляв вітром, туманом і холодом. Піднімалися за допомогою інструктора аж дві години.
Спершу стежки були звичайні, якими вони є в більшості місцевостей нашої області, а коли до вершини ставало дедалі ближче, то рух сповільнювали каміння та скелі, які додавали неприємних відчуттів лякливості… Тут проявилися сміливість, мужність, завзяття, настирливість гурту, де тон задавала наша землячка…
Михайло ПАПІШ
