Через деякий час резервісти оперативного резерву залучатимуться до навчальних зборів. Цікаво, а яку об’єктивну оцінку їх проведенню дають самі резервісти? Відгуки ми отримали від жителя Фанчикова Володимира Цупика, учасника АТО четвертої хвилі мобілізації.
– Навчальні збори резервістів – це можливість зустрітися зі своїми бойовими товаришами, вдосконалити свої військові навички, опанувати нові спеціальності, практично виконати стрільби з бойової зброї, – розпочав свою розповідь Володимир Володимирович. – До того ж врахуйте, що ми не стоїмо на місці – розвивається й військова справа. Тож саме на навчальних зборах резервісти можуть дізнатися про все те нове, що впроваджується в озброєнні української армії.
Відтак розповів, що в навчальних зборах резервістів, які проходили торік у серпні, брав участь уперше. «Тепер ось хочу йти вдруге, і знову в свою рідну 128-му гірсько-піхотну бригаду. – каже Володимир. – Дивуюся, що деякі чоловіки бояться навчальних зборів. Думають, що їх відразу ж відправлять в зону АТО. Проте на контрактну службу по закінченні навчальних зборів пішли тільки ті резервісти, які самі виявили бажання укласти контракт зі Збройними силами України».
Навчальні збори проходили на Яворівському полігоні. Тривали вони неповний місяць. Навчання, за оцінкою резервіста, пройшли на найвищому рівні. Так само позитивно оцінює він і забезпечення. І не тільки грошове. Забезпечили резервістів усім необхідним – спальниками, карематами, військовою формою, рюкзаками, дощовиками та іншим спорядженням. Переодягнулися хлопці, як на строкову службу. І жили, і навчалися резервісти в польових умовах, наближених до бойових, спали в наметах. Адже Яворівський полігон був місцем дислокації. Там і проходили всі навчання на бойове злагодження, в тому числі стрільби. Чимало резервістів здобули нові військово-облікові спеціальності (деякі опанували паралельно декілька). Харчування було хорошим – годували резервістів і смачними гарячими стравами, які готували польові кухні, забезпечували й сухпайками. Режим дня був розписаний погодинно, як і належить в армії.
Про свою участь в АТО Володимир Цупик говорив неохоче. Сказав тільки, що майже півтора року служив у гарячих точках у зоні проведення антитерористичної операції розвідником-коректувальником у батареї управління артрозвідки в складі 128-ї гірсько-піхотної бригади (наразі він рахується в її резерві). Тож у разі необхідності в будь-який час готовий долучитися до неї. До 128-ї потрапив під час четвертої хвилі мобілізації, коли проводилася ротація після Дебальцева. Більше нічого про свою участь в АТО Володимир Цупик не розповів (каже, що для розвідника інформація про його службу – то святе).
А «на гражданці» він – будівельник. Цілком мирна професія. Володимиру Володимировичу ближче до душі будувати, зводити нові гарні будівлі, тому до глибини душі йому було боляче споглядати зруйновані війною будинки…
У подружжя Цупиків зростають двоє синочків: Володі – 8 років, Віталіку – 4 рочки. Маленький ходить до дитсадка, проте, аби більше часу побути з татком, залишився з ним вдома. Вдвох і на інтерв’ю прийшли. Куди тато – туди й Віталік. А батько старається надолужити той час, коли він служив на Сході, а діти росли без нього.
Підсумовуючи нашу розмову, резервіст Володимир Цупик каже, що у випадку мобілізації готовий піти на службу в перших рядах, мовляв, «не залишу своїх бойових товаришів». Наразі підтримує з ними зв’язок, спілкуються між собою. Деякі з них уклали контракт на службу в Збройних силах України.
Під час зборів Володимир опанував спеціальність радиста, навчився їздити на розвідувальній машині з базовою установкою. Одночасно на полігоні проходили навчання до двох тисяч резервістів з різних куточків України. Проте все було організовано чітко, військова дисципліна панувала скрізь і всюди. Навчатися військовій справі, вважає він, повинен кожен, хто любить свою Батьківщину і вболіває за неї. Особливо нині, коли в зоні АТО триває війна, потрібно бути в повній бойовій готовності. Тому такою важливою є участь резервістів у навчальних зборах, які, до речі, забезпечують високий рівень бойового злагодження. Адже проводять їх бойові офіцери, які чітко і зрозуміло навчають усьому необхідному. По великому рахунку, після проведення таких зборів можна сміливо йти в бій, на передову, каже резервіст Володимир Цупик. Навички своєї військової професії розвідника-коректувальника він хоче вдосконалювати і відшліфовувати й надалі. Тому й радить брати участь у навчальних зборах усім, хто є патріотом України, хто готовий захищати свою країну і збагачуватися досвідом військової справи.
Ганна КОБАЛЬ
