Неординарна подія була у селищі Королево. На брамі невеликої греко-католицької церкви ДНЗ «Назарет» військовий капелан Іван Ісаєвич урочисто відкрив і освятив пам’ятну дошку загиблим в АТО захисникам України.
– На цій пам’ятній дошці, яку ми наразі відкриваємо, нема імен – тільки зображений солдат, що йде у майбуття. Тут актуальним є вірш відомого Кобзаря, який ми трохи перефразували до теми нашого сьогоднішнього заходу: «Боровся син, щоб жила мати, щоб жили люди на землі». Материнський біль втрати сина не можна загоїти. А голос кожного патріота, солдата, бійця чи командира лунає гучно. Тому, перед входом у храм майорітиме прапор, аби люди, котрі приходять сюди на службу, розуміли, яку ціну заплатили воїни, за наше мирне життя, – каже о. Іван. – Я щиро вдячний всім нашим захисникам, котрі зазнали тортур лише за те, що хотіли бути вільними. Велике спасибі хлопцям, котрі воювали за Дебальцеве за те, що вміли берегти мужність і розуміли, що все ж таки правда рано чи пізно восторжествує. Ми підтримуємо воїнів своїми молитвами, а вони власними звитягами показують дітям приклад, що для того, аби жити, варто боротися. Навіть навчання та робота – це боротьба, і для того, щоб тебе любили – треба заслужити. Адже найлегше опустити руки. Доки я буду жити, завжди буду молитися за вас. В замін прошу тільки єдине – служити правді. Бо тільки правда може зруйнувати оте лихо, яке ми зараз переживаємо. Нехай вас Бог благословляє і дарує ласки святого духа.
Священик запросив матерів полеглих на землях Донбасу земляків Марію Білак та Олену Будз зняти з пам’ятної дошки символічне покривало, а солдатів 128-ої ОГПБр Виноградова та 15-ої бригади з Києва підняти прапор України. Біля «монументу правди» відслужили панахиду, під час якої всі присутні сельчани та солдати, громадські активісти тримали в руках запалені свічки. Невелика концертна програма журливими піснями викликали на очах присутніх сльози. На завершення депутати обласної ради Роман Фурман та Федір Ісайович, волонтери Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів (координатори Михайло Роман та Ольга Шерегі), друзі та родичі піднесли до пам’ятної дошки квіти в знак шани на вічної пам’яті про їх героїчну загибель.
Вл. інф.
