Галину Рогач привело у західноукраїнське Берегово зі Сходу країни кохання ще у 2010-му році. За всі ці роки Закарпаття стало для неї другим домом. У жінки аж 3 освіти. Медичну та економічну здобула ще на Сході. А от творчий талант віднайшла в собі уже в нашому краї, тут і закінчила Закарпатську академію мистецтв у 2021 році. У пані Галини дуже багата трудова книжка. Наразі займається улюбленою справою – заснувала дитячу художню студію GalaArtStudio, де допомагає розвивати талант малювання берегівським хлопчикам та дівчаткам.
Цього літа мисткиня долучилася до унікального благодійного арт терапевтичного проєкту. Тож про все по порядку.
Коли ворожий снаряд зруйнував мамин дім
– Малювати любила з дитинства, та не мала можливості розвиватися в цьому напрямку. Коли на Сході почалася війна, втратила зв’язок з батьками. У них не було світла, відповідно – ні мобільного зв’язку, ні інтернету. Дізналася, що в їх будинок був приліт. Сказала мені про це сусідська дівчина, котра виїхала. Я була в шоковому стані, не знала, живі мої батьки чи ні. Мій біль і розпач відчував маленький дворічний син і теж постійно плакав. Тож мені треба було себе чимось відволікти, аби не травмувати перш за все Олексія. Знайшла вдома старі фарби, аркуш паперу і почала малювати. Саме тоді я усвідомила, що коли малюю, забуваю про свій біль… Для мене це було арт-терапією. Малювала всю ніч. На папері підсвідомо з’явився зимовий ліс вночі, будинок, у вікні якого горить світло. Вирішила показати перші малюнки місцевому художнику, аби почути його зауваження та поради. Оцінив: «Класні роботи!». Я малювала інтуїтивно, постійно зображувала воду і ялинки… Згодом я, молода мама у відпустці по догляду за дитиною, саме картинами ще й підзаробляла трохи на молоко. Навіть назбирала коштів мамі на срібний хрестик, бо щиро вірила, що вона жива, – ділиться болючими спогадами пані Галина. – Мама вийшла на зв’язок через півтора місяці. Слава Богу, батьки були живі. Коли бої трохи стихли, першим потягом мама приїхала до мене. Тоді вона купила мені олійні фарби і я почала малювати найяскравіші картини.
Жива! Коли біль трансформується у творчість
Її біль трансформувалася у творчість, яка зараз приносить Галині неабияке естетичне та моральне задоволення. Жінка відкрила дитячу художню студію GalaArtStudio. Черпає натхнення у творчості та учнях.
Відчувши на собі цілющу силу арт-терапії, вона долучилася до унікального проєкту Благодійного фонду «Сучасна Україна» – Modern Ukraine. Наразі проводить у своїй студії майстер-класи благодійного арт терапевтичного проєкту, що має на меті психологічну та соціальну реабілітацію дружин і мам загиблих Героїв, під назвою «Жива. Справжні історії кохання».
Організація надає фарби та холсти, а вже пані Галина допомагає дружинам та матерям загиблих воїнів виразити свої емоції на полотні. Кожна жінка малювала те, що хотіла.
За словами закарпатських організаторів, цей всеукраїнський проєкт започаткований в січні 2023 року волонтерками-ініціаторками Оленою Сокальською і Аліною Карнауховою. За рік в ньому взяли участь більше 250 жінок в Києві, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську, Кропивницькому, Нововолинську, Ковелі, Луцьку, Вінниці, Полтаві, Звягелі, Гайвороні, Ужгороді, Кривому Розі, Рівному, Володимирі і інших містах і містечках країни.
Регіональні виставки робіт учасниць проєкту у багатьох областях вже побачили тисячі глядачів. Найближчим часом планується виставка в Ужгороді, де будуть представлені роботи жінок з Берегова.
Ініціатива «ЖИВА. Справжні історії кохання» передбачає написання дружинами і мамами полеглих героїв творчих робіт на згадку про їхніх чоловіків та синів. В арт терапевтичному проекті використовується метод корекції емоційного стану через активний підхід до творчості, візуалізацію почуттів. Він дозволяє кожній учасниці розділити важкі переживання своєї втрати з співчуваючим колом, перенести свої думки, мрії і почуття на полотно. Це зменшує деструктивні процеси всередині.
Переважна більшість учасниць малювали вперше в житті олійними фарбами в художніх студіях, їм допомагали професійні художники. Роботи є дійсними витворами мистецтва живопису, бо намальовані серцем, і кожна розповідає свою особисту унікальну історію.
Арт-терапія дала позитивні результати
– Проводити арт-терапію для дружин і матерів загиблих воїнів насправді неймовірно складно. Адже ці жінки прийшли зі зламаними серцями, несучи на собі тягар втрати. Кожен крок арт-терапії потребував делікатного підходу. Необхідно було обережно підводити жінок до творчого процесу, аби вони не відчували додаткового стресу або примусу. Важливо було створити середовище, де вони могли б вільно висловлювати свої почуття без страху бути незрозумілими або осудженими,– поділилась своїми думками мисткиня,– Проводячи таке заняття, стикаєшся з великим емоційним навантаженням, адже ти не тільки спрямовуєш жінок на творчий шлях, але й сама пропускаєш через себе їхній біль. Однак, попри всі труднощі, арт-терапія дала позитивні результати: матері та вдови знайшли в собі сили йти далі, почали відчувати підтримку та розуміння, і хоча б частково, але відновили внутрішню рівновагу. Цей процес вимагав терпіння, чуйності та великої людяності, але водночас він був надзвичайно важливим, допомагаючи зцілити зранені душі. Дякую всім учасницям, що знайшли в собі сили і прийшли на заняття!
Загиблого воїна Максима Алексеєнка (народився у м. Берегове 17.03.1986 року) малювали дружина і мама. Чоловік мав чудову сім’ю, був енергійним, дружелюбним, веселим, кмітливим та хоробрим. У квітні 2022 року вступив до лав Збройних сил України, служив у 80-ій ОДШБР Львівської десантно штурмової бригади на посаді штаб-сержант. Захищав Херсонський та Запорізький напрямки. Загинув під час бойового завдання в Херсонській області, с. Ольгино, Бериславського району 11 вересня 2022 року. 36 років назавжди. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» посмертно.
Загалом у проєкті в Берегові взяли участь 4 жінки: 2 матері та 2 дружини полеглих героїв… Насправді, час не лікує їх рани, він тільки вчить жити без них. Для кожної учасниці її захисник назавжди житиме в серці. Кожна щиро вірить: він поряд, дивиться з нема і охороняє та захищає.
Вічний спокій янголам миру! Перемоги нам всім.
Наталія Кобаль
