Їй всього 25. Не зважаючи на молодий вік, Діана Мотрунич – помічник лісничого Шаланківського лісництва Виноградівського ДП «Виноградівське лісове господарство» і мама двох чудових діток. Обоє вже школярики: Василько – другокласник, а Тетянка пішла в перший клас. І хоч наразі сім’я проживає у Великих Ком’ятах, та навчаються дітки у рідній маминій школі, яка, до всього, через дорогу від лісництва. «Дома ми спілкуємося українською мовою. Та я хочу, щоб діти добре знали і угорську. В житті це їм обов’язково пригодиться», – каже Діана Іванівна.
Хоча робота в лісівництві вважається чоловічою, Діана а ні на мить не жалкує про обраний фах. Жінкам не завжди легко керувати сильною статтю і відстоювати позицію в колективі, де панує чоловіча солідарність. Проте наша співрозмовниця стверджує протилежне: вона не відчуває дискримінації з боку колег. Радше навпаки – має підтримку та повагу від чоловіків, з якими працює. Тішиться, що в них хороший та згуртований колектив, у якому панує дружня атмосфера, взаємовиручка. Велика заслуга в цьому лісничого Адальберта Бундовича.
– Ще під час навчання в школі, я відвідувала заняття учнівського лісництва. Пригадую, як в шостому класі нас вперше зібрали на збір жолудя з дорослішими школярами. Для мене це було дуже захоплюючим заняттям. Потім були лісопосадкові акції «Майбутнє лісу – у твоїх руках» і все якось закрутилося…І ось я уже в 11-му класі. Мама, котра на той час була вчителькою, заступницею директора школи, радила здобувати і мені цей фах. Та я була категорична – окрім Львівського лісотехнічного інституту інші варіанти навіть не розглядала. Одразу після школи вийшла заміж, тому поступала на заочну форму навчання. Благо, що пройшла на державне замовлення. Донечці було 1,8 рочка, коли я вийшла на роботу на неповний робочий день як майстер лісового розсадника. А коли помічниця лісничого Юлія Роман (котра, до слова, пропрацювала на цій посаді не одне десятиліття, мала солідний досвід і неабиякий багаж знань) вийшла на пенсію, призначили мене. Звісно, я відмовлялася і не вірила у власні сили, та керівники побачили в мені перспективу і були однозначні у рішенні. Фраза лісничого «Ти справишся!» вселила в мені надію і бажання до саморозвитку, аби дійсно справитися, не підвести.
Наразі Діана Іванівна без вагань відповідає на всі питання, пов’язані з її ланкою роботи. А обсяги і площі чималі.
– Загальний лісовий фонд Шаланківського лісництва становить 3411,3 га. Трудяться тут 7 лісників і один майстер лісу. Родзинкою цього лісництва є обліпихова алея та плантація гінкго-білоба, яку наразі тільки доглядають. Є на території лісництва і теплиця з декоративними рослинами, де висадили з живців тую західну, тую смарагд, ялівець козацький, самшит і бересклет. Засівали у теплиці гібіскус деревовидний. Схожість дуже хороша. Окрім насіння дуба – по плану в нас для збору тисячу кілограм жолудя, збираємо також насіння липи широколистої, клен гостролистий, ясен білоцвітний та звичайний, горіх чорний та грецький, каштан кінський і їстівний. Цьогоріч лісовідновлення проводили на площі понад 21 га: дуб сіяли жолудем і висаджували молоді саджанці разом з явором. Одним словом, роботи в лісівників вистачає. Шкода, що люди не цінують труд. Прикро, коли окрім основної роботи ще й треба прибирати побутові відходи, котрі жителі прилеглих сіл викидають мішками вздовж придорожніх смуг.
Діана Мотрунич радіє життю, її втіхою є діти і улюблена робота. А коли обрана професія – у радість, то й життя повноцінне і яскраве.
Наталія КОБАЛЬ
