Всі ми родом з дитинства. А дитинство неможливо уявити без іграшок, без ляльок. Вони стають найліпшими друзями дитини, і не тільки забавляють, а й несуть навчальну та виховну функції. Але все частіше ляльки потрапляють і у дорослий світ, де стають вже не товаришами по іграм, а об’єктами естетичного задоволення, елементами інтер’єрного дизайну, предметами колекціонування, а іноді — і справою всього життя, як, до прикладу, для нашої сьогоднішньої героїні.
Насправді колекціонування авторських ляльок може бути не менш цікавим та престижним, ніж збирання марок чи антикваріату. Серед знаменитих колекціонерів ляльок сучасності — Демі Мур, Брюс Вілліс, Вупі Голдберг, Роббі Вільямс, Барбара Стрейзанд, Опра Вінфрі, дружина екс-президента США Барбара Буш. Колекціонувала їх і принцеса Діана.
Протягом останніх років портретні ляльки стають дуже модним, бажаним подарунком. Вони не тільки дарують їх власнику чи власниці позитивні емоції, а й стають окрасою сучасного інтер’єру. Не менш модними є й інші різні іграшки ручної роботи. Бо ж, погодьтеся, вони дуже різняться від заводських. І не лише через свою ексклюзивність. Майстиря вкладає в них тепло своїх рук і часточку душі.
Городянка Беатриса ОСАДЧУК дуже позитивна молода жінка. Тож і не дивно, що живе вона за принципом: дарувати радість оточуючим. А робить вона це своїми власними руками: шиє портретні куколки і різні казкові персонажі, заряджаючи їх добром і гарним настроєм. Тож і не дивно, що їх власники так ними тішаться.
– За фахом я фінансистка, але ніколи не працювала у цій галузі. Оскільки зросла у міліцейській династії, сама пропрацювала у тогочасному ДАІ до декретної відпустки. Наш 12-річний син Андрійко любить математику та футбол. А от 10-річна донечка Ізабелка більш творча – вміє гарно малювати і грати на фортепіано. Цікавиться і рукоділлям. Оця любов до хенд-мейду в мене, мабуть, від прабабусі. Вона завжди шила моїм лялькам одяг. Мої Барбі були самі модні, – розповідає Беатриса Золтанівна. – Зайнялася рукоділлям, коли була з у відпустці по догляду за дітьми. Почала з виготовлення ялинкових прикрас. Задумала зробити для своїх діток власноруч усі символи року. Потім виготовила зайчики та пташечки на Великодні кошики. Затим був перший зайчик тільда. Обличчя їм вишивала, бо переконана, що личко має мати емоції. Дарувала свої поробки родичам та друзям. Згодом вони почали просити мене зробити їм у подарунок для їх друзів. Отак і почалося. Зайчики та ведмедики, гноми та ангелочки – моя любов. Робила казкових єдиноріжків з довгим волоссям – то любов моєї дочки. Вона розчісувала, робила їм зачіски… Донечка малою всі мої поробки перевіряла на міцність. Згодом почали подружки кидати у месенджер фото ляльок і питати: «Таку зможеш зробити?». А я ж про це навіть не думала, бо ніколи не вміла малювати, навіть не знала, які фарби підбирати. Приговорили. Вирішила спробувати. Начиталася в інтернеті всякої повчальної інформації і пішла вибирати фарби для розмальовки личка. Саме у магазині познайомилася з продавчинею – дуже хорошою дівчиною, котра, як з’ясувалося, була студенткою четвертого курсу художнього вишу. Попросила її навчити мене малювати риси обличчя, котрі передають емоції, а найголовніше – виразні очі. Потім я купила майстер-клас. Раджу їх всім, хто хоче займатися рукоділлям. Саме з майстер-класів за короткий проміжок часу можна здобути такі знання, на які декому треба кілька місяців, а то й літ. Уже більше двох років як я роблю мальованих ляльок. Перша для мене сама особлива. Але кожна наступна – улюбленіша. Найбільше люблю, коли кажуть: хай буде руде волосся, а решта як зробиш. От тут я маю свободу творчості. Щодо очей, то найбільше люблю малювати зелені – самі такі оченята у моїх сина та донечки. А коли робота готова, завжди люблю трохи побути з нею, натішитися. Більше ніж три разом ляльки у мене ніколи не були… Завжди за роботу сідаю у гарному настрої, бо переконана, що кожне окреме творіння має свою мікро-душу і його треба заряджати позитивом.
Виготовлення ляльок – довготривалий процес. Лялькарці доводиться бути і швачкою, і перукаркою, і дизайнеркою вбрання… Адже Бетіка сама спочатку шиє тільце, створює зачіски, розмальовує обличчя, шиє одяг і взуття. Проте зізнається, їй набридає монотонність. Тому завжди одне й те саме не робить. От, до прикладу, віддала замовниці ляльку, почала виготовляти весняного гнома…Скільки всього зробила ляльок чи інших казкових персонажів – не рахувала. Бо для неї це не робота, а релакс.
А для власників ляльок та решти іграшок від Беатриси Осадчук вони і промінчик щирої радості, і оберіг, і довгий спомин про приємну мить…Тож щиро зичимо вам ще довго радувати оточуючих своєю рукотворною красою.
Наталія КОБАЛЬ
