З Юлією Драгун я знайома вже 10 років. Пригадую, як до мене, тоді ще завідувачки відділом листів газети, зайшла привітна, усміхнена жінка з книжкою в руках. То Юлія Юріївна презентувала свою другу збірку віршів «Горнятко доброти». Відтоді мені пощастило бути не на одній презентації її збірок віршів, казок та оповідань, більшість із яких побачили світ у видавництві «Карпати». Поет-пісняр, прозаїк, драматург, фольклорист і казкарка, етнопедагог і оповідачка цікавих легенд та переказів, – цей список можна продовжувати і далі. А скільки ще талантів приховує в собі життєдайне джерело її творчості?
Перша її збірка «Хто раніше всіх встає» «народилася» у 2009-му році, адже і писати вона почала у зрілому віці. У такому випадку кажуть: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Адже після важкої хвороби Юлія Юріївна вже не могла працювати, тож сиділа вдома з онуками. Михайлик дуже любив дивитися телеканал «Глас», де на дитячу телепередачу надсилали малюнки. Тоді, до малюнків онука, пані Юлія надіслала свої авторські вірші. Навіть тепер, через стільки років, її очі сяють, пригадуючи ті невтомні емоції, коли вона з екрана телевізора почула, як декламують її вірші, котрі вона до того писала виключно в шухляду. Це і стало першим вагомим поштовхом до творчості. І хто б міг подумати, що через два десятиліття слава про Юлію Драгун буде ширитися не тільки мальовничим Закарпаттям, а й по всій Україні та за її межами. Адже тепер її збірки перекладають чеською, угорською, румунською та словацькою мовами.
– Над книжкою «Ой віночку з барвіночку» я працювала з раннього дитинства. Ще маленькою дівчинкою ходила на вечорниці і прислухалася, як співають дівчата та старші жінки народні пісні і запам’ятовувала їх, а згодом усе записувала і почала писати щось своє з фольклорними мотивами. Рости сиротою дуже важко. Мені було рік, коли помер батько, а в мами було п’ятеро дівчат. Я рано пізналася з працею. І саме народна творчість, вірші надихали та додавали сил і наснаги. Дуже любила вчитися в школі і навіть худобу випасала з книжкою в руках. Тож вся моя творчість виплекана природою рідної Верховини і фольклором материнського села. У мене завжди в житті були дві важливі дороги, як писав фольклорист та педагог Іван Хланта: «до храму і до бібліотеки». Коли я вперше взяла в руки «Кобзар» Тараса Шевченка, я притулила його до грудей, як якусь святиню, – ділиться спогадами наша співрозмовниця.
Молодість сільської дівчини з гірського села Новоселиця Тячівського району проходила у трудових буднях. Рано вийшла заміж, народила двох соколів-синів Михайла та Володимира, котрі тепер є легкими крилами за її материнськими плечима і надійним тилом по життю. Саме чоловік, сини, невістки та шестеро онуків підтримують її і в творчості. Чудова родина. Та й знають Драгунів усі, більшою мірою через «смачну» торгову марку натуральних соків «Драгун» та меценатську діяльність Володимира, який допомагає всім, хто опинився в біді. Загалом, Драгуни – унікальний тандем. Якщо чоловіки «підживлюють» підростаюче покоління смачними натуральними соками, щоб хлопчики та дівчатка росли фізично міцними та здоровими, то їх берегиня роду є водночас берегинею народної творчості Срібної землі і дбає про духовне виховання. Адже, у всій творчості Юлії Юріївни спостерігається любов до Бога та до природи.
На Виноградівщині ця родина оселилася років 17 тому і вже встигла стати легендарною. Юлія Юріївна пригадує, що в один рік вона презентувала свою збірку у 14 (!) школах районах, і всюди її приймали талановиті учні, які напрочуд майстерно ставили п’єси, співали пісні та декламували вірші авторки-землячки. Саме з вдячністю до своїх юних читачів наша героїня три роки тому у Виноградові започаткувала дитячий літературний конкурс ім. Юлії Драгун.
Пригадує і презентацію в Ужгородському коледжі культури і мистецтв, під час якої хор співав її пісні: «Не можна словами передати ту радість, аж сльози навертаються на очі від радості, що твої слова оживають, що їх полюбили і несуть в люди. Адже пісня – як віночок, сплетений з чарівних квіточок для того, аби його любили носити. Ми навіть видали книгу з піснями, до написання мелодій долучилася композиторка з мого рідного села Галина Горінчук, а згодом – Марія Жабляк. Але тих книг нам не вистачило, тому мусимо перевидавати. А недавно мені зателефонували і кажуть: «Ми слухали, як читають Ваші казочки по радіо». І дійсно, 7 казочок записали і транслюють на радіохвилі «Суспільного» у авторському проекті «Корнієві казки». Це найбільша оцінка моєї творчості». Слід зазначити, що про Юлію Драгун знято теленовелу «Калинові барви осінніх слів» і теленарис «Мистецтво житии» (телеканал «Тиса-1»).
З квітня 2012 року вона входить до творчого об’єднання «Митці Тячівщини». Юлія Драгун – член Асоціації письменників України, член Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини» та входить до складу редакційної ради Всеукраїнського дитячого журналу «Дзвіночок». До того ж письменниця є своєрідним рекордсменом за кількістю проведених зустрічей з читачами та презентацій не тільки на теренах батьківщини, а й Чехії, Словаччині, Угорщині та Румунії.
Без перебільшень скажу: кожна збірка талановитої авторки є орденоносною. Книги Ю. Драгун удостоєні 18 (!) дипломів книжкових конкурсів. Грамоти, подяки нагрудні знаки, літературні премії та відзнаки – колекція вражаюча. Її цінують не тільки в народі, а й на державному рівні. Удостоєна медалі «За працю і звитягу» з нагоди 24-ї річниці підтвердження Всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року (Указ Президента України від 1 грудня 2015 року). Нагороджена нагрудним знаком «За розвиток Тячівщини», медаллю «Знамення Пресвятої Богородиці» першого ступеня. Чільне місце у її колекції посідає сертифікат визнання заслуг за сприяння створення в Європі єдиного економічного, культурного та інформаційного простору та зміцнення дружби між європейськими народами (від Президента Дому Європи у Києві). Казки, п’єси і сценки для дітей та юнацтва постійно друкуються в журналах «Дзвіночок», «Малятко», «Жінка» та інших виданнях України, а також у Міжнародному незалежному чесько-українському часописі «Мандрівник», засновником якого є товариство «Опір» Західної України в Празі, чеської республіки.
7 листопада 2017 року за рішенням журі Українського Фонду культури та Української асоціації письменників за книгу «Мереживо чудесних мрій» відзначена Міжнародною літературно-мистецькою премією ім. Миколи Сингаївського у номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва». А рівно через рік за книгу «Щасливою бути – це доля» Юлія Драгун стала лауреатом літературної премії «Гілка Золотого каштана». Її груди увінчала медаль – відзнака Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної державної адміністрації «За розвиток Закарпаття» (12.04.2019 року). 25 листопада 2019 року рішенням журі Українського фонду культури Юлію Юріївну нагороджено медаллю та Дипломом лауреата літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького за високохудожнє втілення в творчості українського національного характеру. За авторський твір «Єднаймося, браття!», письменниця стала лауреатом Премії ім. Архипа Тесленка (м. Прага, Чеська Республіка) у номінації «кращий поетичний твір, опублікований в журналі «Мандрівник» у 2019-му році». За активну творчу, громадську та благодійну діяльність на ниві відродження і розвитку національної культури, 25 травня 2020 року, український фонд культури імені Бориса Олійника, нагородив Юлію Драгун почесною грамотою. 27 травня 2020 року Український фонд культури нагородив Юлію Драгун медаллю та дипломом лауреата міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди.
25 червня Юлія Юріївна відзначила свій 65-ий день народження. Її енергії та творчому запалу можна тільки по-доброму позаздрити, адже все ще трудиться над новими творами і готує в світ чергову збірку «Пісні, написані карпатським небесами». До цієї збірки ввійшли вірші, до котрих 16 композиторів-аматорів з числа вчителів краю написали музику. Зібрані тут і п’єси та сценки. Це буде не просто книжка, а енциклопедія творчості легендарної Юлії Драгун. А от в час карантину читає свої твори на камеру для онлайн-сайтів книгозбірень, аби поціновувачі її таланту мали змогу не тільки почути, а й побачити улюблену авторку. Також, ексклюзивно для «Новин Виноградівщини» Юлія Юріївна відкрила завісу таємничості: розповіла про те, що наразі працює над новим повчальним, глибоко моральним оповіданням про хлопчика Петрика, котрий любив ходити до церкви на службу Божу.
65 – для талановитої, красивої жінки – це зовсім небагато. Підсумовуючи прожитий шлях, її материнське серце переповнює гордість за здобутки синів та онуків, гріє душу радість за те, що, даний їй Всевишнім талант, приносить добрі плоди. Дай, Боже, Вам, Юліє Юріївно, ще довгих та плідних років життя. Пишаємося славною землячкою. Щиро зичимо, щоб джерело Вашого творчого натхнення не міліло, а життєдайний нектар поезії та прози сповна вгамовував спрагу підростаючого покоління до друкованого слова, омитого променями карпатського сонця і овіяне вітрами полонин, зітканого з любові до Бога та даної ним природи.
Наталія Кобаль
