У третю неділю червня ми відзначаємо свято людей, які присвятили своє життя служінню людському здоров’ю. Цьогоріч на долю медпрацівників випали ще більш відповідальніші випробування, бо підступний рашиський ворог сипле на міста і села України величезну кількість снарядів і бомб, що вбивають і калічать мирних людей та безневинних дітей. Але наші медики щодня на посту: борються за життя кожного українця, рятують наших мужніх воїнів, допомагають вимушеним переселенцям у тилу. Тож їхнє професійне свято – це ще одна можливість висловити подяку за професіоналізм і відданість обраній справі…
Наша розповідь про лікарку-терапевта Надію Теслевич-Клантюк, котра понад 35 років працює у медичній сфері і не шкодує про зроблений вибір. За сумлінну роботу, яка стала покликанням на все життя, неодноразово нагороджена грамотами і подяками. Нещодавно Надія Андріївна відзначила свій 60-річний ювілей і аж ніяк не сподівалася, що це свято припаде на такі трагічні дні. Але вона дякує Богу за свої роки і щодня молиться, аби він подарував нам скорішу перемогу.
Народилася і виросла у селі Лозянське – чудовій місцині на Міжгірщині. Закінчила із золотою медаллю Міжгірську середню школу. Додатково була ще і музична, де вона також демонструвала успішні знання гри на фортепіано. Навіть планувала пов’язати свою долю з музикою і готувалася вступати до музучилища. Але один невдалий виступ на конкурсі в обласному центрі, під час якого не змогла заволодіти своїми емоціями і зайняла лише шосте місце, назавжди відвернув її від цієї мрії. Тож після закінчення школи дівчина кардинально змінила напрямок і подала документи на медичний факультет Ужгородського університету на лікувальну справу, а відтак віддала перевагу терапії. Адже терапія – це основа медицини, універсальна спеціалізація. Таким чином обрала собі професію, що лікує не людську душу, як музика, а людське тіло. Поталанило тодішній майбутній лікарці з викладачами, зокрема з теплотою згадує Марію Юріївну Долгош – талановитого кардіолога, котра завжди охоче допомагала професійною порадою своїй колишній студенці навіть після закінчення вузу.
Інтернатуру у 1986 році проходила у Виноградівській райлікарні, а потім залишилася тут працювати. «Я прийшла разом з Ольгою Сіладі, Олівером Сіладієм, Зітою Палінкаш. Це нині інтерни керують світом, а ми чемно спостерігали і вчились кожний день, прислухались до всіх порад своїх наставників. Під час роботи нам потрібно було оглянути досконало пацієнта і, збираючи анамнез, задавати такі запитання, аби на їхній основі встановити правильний діагноз, – розповідає лікарка. – Звичайно, як кажуть, голова на плечах потрібна, але нині в лікарів є багато «шпаргалок», які приходять їм на допомогу. Крім того, проводяться різноманітні лабораторні і технічні дослідження, завдяки яким встановлюється точна причина захворювання. Тож, я вважаю, працювати сучасним лікарям набагато легше».
Після закінчення вузу і дотепер Надія Теслевич-Клантюк працює у нашому місті. Тут вийшла заміж, її чоловік Василь Петрович (на жаль, у 1999 році він відійшов за земну межу) був родом із Виноградова. В родині народилося двоє гарних синів – Євгеній та Едуард, котрі хочі не пішли її стопами, але обрали для себе достойні професії.
Починала вона у терапевтичному відділенні райлікарні. Працювала також у Виноградівському сателітному відділенні нефрології та програмного гемодіалізу обласної клінічної лікарні ім. А. Новака. Затим перейшла терапевтом у поліклініку, де була одночасно й нефрологом. Позаяк нефрологію скоротили, то наразі додатково працює на півставки сімейною лікаркою. На обслуговуванні має 1200 місцевих пацієнтів, а віднедавна також додалися ще й вимушені переселенці з Київщини, Харкова, Маріуполя, Миколаєва, котрих війна змусила покинути власні домівки. Такі люди потребують особливого відношення, тому що пережили величезний стрес. Доводиться вислуховувати не лише скарги на стан здоров’я, а й бути ще психотерапевтом. У нагоді стає досвід, набутий за роки роботи.
«Відомо, що всі хвороби в людей від голови, від нервів і від способу життя. У процесі розмови з пацієнтом намагаюся знайти проблему, здолати яку можна інколи навіть без призначення медикаментів. Бо, на жаль, пігулку від усіх хвороб у нас ще не винайшли. Завжди кажу, що людина повинна полюбити себе і зрозуміти, що наше життя на 90% залежить від нас самих. Тому до лікарів треба звертатися не тоді, коли хвороба вже запущена, а постійно слідкувати за своїм здоров’ям», – каже моя співрозмовниця.
Робота займає багато часу, бо до сімейного лікаря навіть у вихідні телефонують пацієнти. Але Надія Андріївна завжди знаходить вільні години, аби побути зі своїми рідними, адже вона ще й бабуся чудових внучок – 12-річної Крістінки та півторарічної Еміліки, яких їй подарували старший син із невісткою Ганною. Саме від цих дівчаток отримує неймовірний заряд позитиву. Її незмінне хобі – читання літератури як художньої, так і професійної. Каже, немає нічого кращого, ніж гортати сторінки цікавого видання. На жаль, на інші захоплення в неї бракує часу.
А ще наша співрозмовниця любить мандрувати і віддає перевагу Закарпаттю, бо з кожним разом відкриває для себе нові чудові місця. «На море можна поїхати восени або весною, а влітку – краще наших гір і лісу не буває, я все ж таки лісова», – говорить Надія Андріївна.
Гарні стосунки склалися у Надії Теслевич-Клантюк із колегами по роботі. Вони поважають її за професіоналізм, щирість і готовність допомогти. Користуюсь нагодою, вітаємо усіх медичних працівників із професійним святом, бажаємо міцного здоров’я, сімейного благополуччя, хороших пацієнтів і обов’язково мирного неба над головою.
Любов ТОКАЧ
