У нас неймовірні люди, надзвичайно сильна духом нація. Вкотре в цьому переконуюся.
В Україні другий тиждень війни. Громади гуртуються заради миру. Експерти спостерігають небачену єдність усіх без винятку релігійних конфесій, а у Берегівському районі чи не найбільше, котрі щодня моляться Всевишньому Богу за мир на рідній землі. Адже свідомі: жодна мати не народжувала сина для війни… Всі люди усвідомили, що головним є не матеріальні цінності, а духовні. Вчорашні, здавалося б, великі проблеми стали незначущими дрібницями. А найбільшою проблемою став єдиний окупант – Путін.
Верстаємо черговий номер газети, перший цієї весни. А на першому поверсі у будівлі за адресою м. Виноградів, вул. Миру, 39 кипить робота. Тут у шаленому ритмі з світанку до ночі трудяться волонтери Руху підтримки Закарпатських військових – Виноградів. І тут продовжу про неймовірних людей з першого речення статті. Доки координатор Руху Михайло Роман займається важливими організаційними питаннями, у штабі стежать за порядком Людмила Сворень та Маріанна Гевкан. А скільки жінок та чоловіків приходять допомагати. Дорослі, старші і зовсім юні – тут кожному є робота під силу. Проходжу залами, розглядаю гуманітарну допомогу і пишаюся нашими людьми. Поприносили багато всього для солдатів та переселенців: одяг та постільна білизна, продукти харчування та засоби гігієни… Зварювальники виготовили велику кількість протитанкових «їжаків». Знана кондитерка Неля Ходаковська «кинула клич» колегам пекти для захисників пряники у патріотичних тонах і вже принесли перші партії жовто-блакитних смачних сердець… Медики щодня сортують медпрепарати та формують аптечки для бійців, котрі наразі на війні. Автомеханіки лагодять військову техніку. Відвантажили мішки з піском для військових. Майже у кожному адмінбудинку колишніх сільських рад організували пункту прийому гуманітарної допомоги від населення, котрі потім звозять у штаб Руху… У КП «Виноградівська публічна бібліотека», будинку культури, Виноградівському ВПТУ-34, у багатьох школах та сільрадах плетуть маскувальні сітки, стрічки для котрих переважно ріжуть дома пенсіонери. Залучають до цієї роботи і літніх людей, і школярів, і навіть тих, хто приїхав до нас з охоплених війною областей. Тож у час війни, хто не захисник чи тероборонець, той волонтер. Трудяться за мир усі.
За словами Людмили Сворень, надіслали для українців гуманітарну допомогу з Румунії, Угорщини та Словаччини. «Вже було відправлення для наших захисників із 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Щоденно до нас приходять переселенці. Надавши довідку органу місцевого самоврядування (міської, чи сільської ради), що підтверджує їх статус, видаємо за потребами одяг, постільну білизну, продукти харчування, у тому числі і для немовлят, засоби особистої гігієни. Всім необхідним забезпечуємо і тих українців, що поселилися у гуртожитку ВПУ-34, – каже Людмила Григорівна. – Штаб працює щодня. Наразі, із найнеобхідніших потреб для військових: великі рюкзаки, ліхтарики, павербанки, кнопкові мобільні телефони, планшети, ноутбуки, спальники та каремати, дощовики, термобілизна, теплі шкарпетки, військова форма, наколінники, цигарки і запальнички. Немалий список і необхідних ліків та медичних засобів: димедрол, реополіглюкін, реосорбілакт, ренальган, спазмалгон, диклофенак, но-шпа, пантенол, етамзілат, вікасол, бетадин, йод, зеленка, аміак, фізрозчин, глюкоза, кейвер, корвалол, барбовал, очні та вушні краплі, противірусні порошки та чаї, серцеві краплі, гіпертензивні та гіпотензивні препарати, кровоспинні, знеболюючі, антибіотики, хлоргексадин, шприци, системи, бинт, вата, стерильні серветки, перекис водню, розчин кетолонг… Продовжуємо прийом і всього необхідно для жінок-переселенок та їхніх дітей».
Волонтери щиро вдячні всім, хто долучився до благородної справи – допомоги воїнам та українцям, котрі переїхали до нас з лона війни. Ворогу не здолати націю, яку об’єднує спільна біда, котра демонструє любов до ближнього у найважчий для країни період. Тільки разом ми – сила! З Богом – до перемоги!
Наталія Кобаль
