Сергій Кус відомий у Виноградові Інтернет-провайдер EXPRES, а віднедавна ще й депутат міськради. Проте на цьогорічному фестивалі «Угочанська лоза» чоловік набув неабиякої популярності винороба. Саме Сергій Федорович представив дегустаційній комісії найбільшу кількість вин – 8 різних сортів, основна частина з яких – ізабельні. Саме він і отримав найбільшу кількість нагород: срібло у номінації «Червоне вино», золото та бронзу за «Ізабельні вина».
– Вино виготовляю 13 років. Для мене це – хобі у вільний від роботи час. Ідея виноробства визріла сама по собі. Справа в тім, що ще у студентські роки, коли до мене приїжджали в гості друзі-однокурсники, завжди питали: де можна скуштувати хороше вино? Тож я і вирішив сам виготовляти цей напій, аби мати чим їх пригощати. До того ж сама назва міста Виноградів диктує нам рід заняття, спонукає до виноробства… Навіть, будучи депутатом міськради, для мене пріоритетним є завдання перетворити рідне місто дійсно на винне. Тому лобіюю питання відкриття магазинчиків з реалізації вина місцевих виноробів, а також винних дегустаційних залів. Це потрібно перш за все для того, аби саме цим чудовим нектаром богів прославити свій рідний район. Сюди зможуть приходити туристи на дегустацію. Торік у мене було 12 різних сортів хмільного напою, серед яких різні ізабельні вина, Магарач, рожеве вино Лідія, червоне Кадарка та Конкорд, біле – Делавар. Люблю експериментувати, пробувати щось нове. Зробив по кілька десятків літрів вина за рецептом одеситів. Ми зриваємо налиті сонцем стиглі грона, вичавлюємо, замірюємо цукристість, якщо занизька – додаємо цукру, в залежності від того, яке хочемо отримати вино в кінцевому результаті (солодке чи напівсолодке) і чекаємо процес бродіння. А в Одесі ні: вони, вичавлений сік заливають спиртом і вино у них виходить як магазинне, котре може тижнями стояти відкритим і не псується. Я ж віддаю перевагу нашим винам, котрі є живі. Позаяк різні сорти винограду дозрівають по різному, процес виноробства я розпочинаю у вересні і триває заготовка грон більше двох місяців, – розповідає винороб. – Вирощую виноградну лозу віднедавна. На дачній ділянці маю близько 5 сотень кущів столових сортових вин, які сам прищеплюю. Цій справі мене навчає Наталія Бабота та Михайло Поличко. Виноград скуповую у Широкому, Шаланках, Малих Ком’ятах, Дюлі, у с. Береги Берегівського району. Віддаю перевагу шпалерним винам, аніж лугошовим. Бо у першого – більша цукристість, а, отже, і смакові якості, аромат, букет набагато кращі.
Із сучасною технікою, мучитися, відділяючи ягоди від зеленого качана, що дає вину зайву гіркоту, не доводиться. Сергій Кус придбав для цієї справи спеціальний електричний апарат італійського виробництва. Такий самий якісний у нього і млинець, домкратний прес, що вичавлює сік до останньої краплі, тому й вино виходить густе, насичене кольором і смаком. Виноградний осад та камінь осідає на дно бочки. Аби від цього смак напою не псувався, чоловік кожні 2-3 місяці переливає вино в чисту бочку, для цього має реверсний насос. А от щодо самої винної тари, то перевагу віддає пластиковим харчовим бочкам, які легше мити та зберігати.
– Прикро чути, коли кажуть, що Ізабелла – погане вино і шкідливе для здоров’я. Любе вино у великій кількості шкодить нашому організму та психіці. Вважаю це видумкою конкурентів. Адже Ізабелла – наш виноградівський продукт, який є в кожному подвір’ї. По Україні та за кордоном його люблять і цінують. Приміром, в Одесі торік 1 літр Каберне коштував 40 грн., а Ізабелли – 55 грн. Із сортових вин, аби зробити літер соку, потрібно вичавити 2,5 кг. винограду, Ізабелла – 1,5 кг. Тому не треба її цуратися. – продовжує свою розповідь винороб, і ділиться географією, куди мандрує його сонячний нектар. – По Україні на Київщині, в Івано-Франківську, Львові, Тернополі, раніше купляли в Донецьк, тепер ті ж люди беруть, проте вже в статусі переселенців у інші області. Везли мої вина і в Італію, Угорщину, Словакію, Чехію. Зазвичай, приходять до мене одні й ті ж любителі вина і в кожного свій смак. Для мене, як винороба, це найбільша оцінка майстерності, коли, купивши одну пляшку напою, туристи, друзі чи знайомі стають постійними гостями моєї пивниці. Відрізняється й смакова географія. Виноградівці віддають перевагу червоному сухому напівсолодкому вину, київляни – солодким сортам, а івано-франківцям до вподоби рожева Лідія. А от моїй дружині більш до вподоби Кадарка. Медик за фахом, вона переконана, що червоне сухе чи напівсолодке вино дуже корисне для здоров’я.
На завершення розмови Сергій Кус дав нашим читачам пораду: «Якщо хочете напитися – пийте горілку, а вино – це вишуканий напій. Його треба вживати у невеликій кількості, смакуючи, насолоджуючись ним. Лише тоді цей чудодійний нектар буде корисним для здоров’я, додасть сил та енергії, молодечого завзяття та краси».
Наталія Кобаль
