У лісовій охороні району чимало працівників – лісничих, помічників лісничих, майстрів лісу. Якось так склалося традиційно, що це – чоловічі професії. Але не лише чоловіки працюють у лісі. Діана Мотрунич зламала гендерні стереотипи щодо цього, позаяк вона – єдина жінка-ліснича у Берегівському районі. Та ще й за віком наймолодша: їй тільки 27 років. Як вдається матері двох діток – восьмирічної Таньки і 9-тирічнго Василька, поєднувати роботу лісничої і домашні клопоти? Як організовує роботу чоловічого колективу і як поставилися підлеглі чоловіки до молодої жінки-керівниці? Про це та інше розповіла Діана Іванівна.
– Лісничою Кідьошського лісництва ДП «Берегівський держлісгосп» мене призначили 11 жовтня. Далеко від дому, бо 47 км в одну сторону – для мене це було найважче. Живемо у Великих Ком’ятах, діти ходять до школи у Шаланки… Благо, що мої батьки зараз вдома і дуже допомагають мені з дітьми. Для мене це велика підтримка і опора, – розповідає Діана Іванівна. – Загалом свою трудову діяльність розпочала у 2014-му році. Відтак була відпустка по догляду за дітьми. Вийшла на роботу на неповний робочий день, коли донечці було тільки 2 рочки. Діти пішли у садочок, а я – на роботу майстром лісового розсадника Шаланківського лісництва. У 2017-му мене призначили помічницею лісничого. У мої обов’язки входило ведення документації, здача звітів, організаційні питання з посадки лісових культур та рубок лісу, у лісовому розсаднику вирощували посадковий матеріал для майбутніх насаджень, збирали насіння. Навіть працювала з дітьми. Школяркою я відвідувала заняття в учнівському лісництві, що діяло при Шаланківській одинадцятирічці. Згодом сама навчала хлопців та дівчат і долучала їх до лісопосадкових акцій.
– Колектив у Кідьошському лісництві відносно невеликий – помічник і 7 майстрів лісу. Щодо вікової категорії: наймолодшому 25 років, старшому мабуть 55. Те, що лісничий – чоловік, як господар в хаті, а жінка – помічниця лісничого, наче за плечами в тилу, звична картина. А у моєму випадку тепер все навпаки. Та ще й за віком молода без досвіду керувати… Саме так вони мене і сприйняли, побачивши вперше: «Прийшла молода, зелена…». Були й такі, котрі намагалися мною керувати. Довелося одразу продемонструвати сильний, строгий характер, аби зрозуміли, що я вимоглива керівниця, котра хоче і може контролювати їх роботу. Звісно, вони мають мене не боятися, а поважати. Я проводжу наради щотижня бо вважаю їх важливими для згуртування колективу. І не обов’язково обговорювати якісь робочі питання. Достатньо просто зібратися і попити зранку каву… Бо вони – команда, одне ціле. Між колегами має діяти система оповіщення. У перші ж дні я попросила у помічника номери телефонів всіх майстрів лісу і почала їх обдзвонювати, ніби я – населення. У нас у кожному лісництві тепер йде виписка дров і вони мають знати проконсультувати людей з цього питання. Перший був непроінформований. Другий пояснив, як виписати дрова, не знав тільки ціну, тож запропонував звернутися в лісництво до лісничої. Я запитала його: «Хто вона?». Відповів: «Якась незрозуміла жінка…» На що я відповіла: «Це вам телефонує та сама незрозуміла жінка!» Коли зателефонувала до третього лісника – він уже знав все. Це підтвердження того, що система оповіщення у них працює… Це дуже добре. Бо якщо у лісі ходять люди, розкидають сміття чи розпалюють багаття, система оповіщення вкрай важлива. Тут, як і в Шаланках, переважно дубові насадження. Є і розсадник, але набагато менший. Проте, в цьому лісництві немає рубок головного користування, проводяться тільки рубки формувань і оздоровлення лісів. Тому готовий посадковий матеріал передають іншим лісництвам. Новинка – бригада, яка коле дрова. Продаємо їх в палетах по кубометрах. До державних лісів приєднали колгоспні. Працівники цих двох колишніх підприємств і досі групуються між собою і в них зовсім інший менталітет та підхід до роботи.
Найперше завдання, котре поклала перед собою ліснича Діана Мотрунич – згуртувати колектив, а навесні створити розсадник декоративних рослин. Тож роботи у молодої керівниці вистачає. Успіхів на професійній ниві…
Наталія КОБАЛЬ
