Погодьтесь, кожна школа має своє обличчя, яке формується педагогічним колективом на чолі з директором. Керівник навчального закладу – ще й менеджер, якому повсякденно доводиться вирішувати безліч проблем, у тому числі господарських. Тож напередодні свята 8 Березня ми вирішили поспілкуватися з директором Виноградівської ЗОШ №1 Вірою Павлівною БАЛАЖ, аби дізнатися: чи важко жінці бути керівником?
Віра Павлівна – випускниця школи, яку з 2010 року очолює. Наразі за її плечима 33 роки педагогічного стажу. Чому вирішила стати вчителем? Бо любов до предмета математики і до педагогіки заклали вчителі цієї ж школи: Ручко В.Л., Софілканич С. М. (обидві нині покійні) та й наразі енергійна С. К. Лемак, яким вона безмежно вдячна.
– Керівниками не народжуються – ними стають, завдяки відповідальності за справу, якою займаєшся, вимогливості (в першу чергу – до себе), завдяки наполегливості, силі волі, мудрості, яка приходить з роками і з досвідом, – ділилася роздумами моя співрозмовниця. – Колись я прочитала слова, які закарбувалися мені: «Природа сказала жінці: «Будь прекрасною, якщо можеш, будь мудрою, якщо хочеш, але розсудливою ти повинна бути неодмінно!». Перші 4 роки мого керівництва були нелегкі. Найперше потрібно було вивчити нормативну базу, яка стосувалася саме управлінської роботи, щоб вміти керувати колективом (75 педпрацівників і 33 працівників обслуговуючого персоналу, учнів – 771.). Поєднувати в собі жіночі риси характеру і керівника не завжди легко. Успіху ж можна досягти в колективі, якщо ти розумієш його і щиро вболіваєш за нього, радієш здобуткам, підтримуєш у хвилини радості та смутку. А запорукою успіху є вміння поєднувати щирість, відкритість, поміркованість, повагу до людей і вболівання за справу. Кожного дня аналізую: як я провела сьогоднішній день? Продуктивним він був чи ні? А надійною підтримкою в роботі є мої заступники, яким я щиро вдячна. Так, директор дійсно має бути менеджером, він повинен знати всі проблеми і шукати можливості та шляхи їх вирішення. Для нашої школи – то передусім котельня, дах та завершення облаштування шкільного подвір’я. Завдячуючи всьому колективу, стараємося зробити школу зручною, по-домашньому затишною. І дуже приємно, коли наші випускники зауважують, що з року в рік вона змінюється на краще.
Без шкільних буднів, без школи та дитячого щебету Віра Павлівна не уявляє свого життя. «Коли б знову довелося обирати професію, я б нічого не змінила в своєму житті. Адже і свій предмет, і дітей дуже люблю. Повірте, коли ти, вчитель, заходиш до класу і на тебе дивляться зосереджені, довірливі дитячі очі, то про всі проблеми (в тому числі і особисті, і домашні) забуваєш, бо маєш донести до дітей ту інформацію, яку вони хочуть сьогодні почути», – каже вона. Велику відповідальність відчуваєш, коли керуєш школою, в якій колись навчався. Закінчивши математичний факультет УжДУ, за направленням прийшла працювати в міську ЗОШ №1 вихователем групи продовженого дня. Її наставниками були Є. М. Вантюх та Н. І. Більце, які давали молодому спеціалісту підказки і поради в плануванні, в ставленні до роботи. Вони заклали той фундамент, оті підвалини, на яких згодом вибудовувався її педагогічний досвід. Дивилась на них зачарованими очима – як багато ці люди знають і як багато їй ще треба досягти. Відтак учителі, які її колись навчали, спостерігали: ану, як вона буде реалізовувати себе? Спершу як вихователь, відтак як педагог, затим як керівник школи. На посаду директора школи її рекомендував нині покійний Брайляк Х. М., який очолював школу багато років. Хвилювалася чи справиться, проте він був упевнений в ній – бачив організаторські здібності та сильний, цілеспрямований характер. І вона, заручившись підтримкою колективу, виправдала, ба навіть перевершила всі його сподівання. А наснагу в роботі їй повсякдень дає любов до дітей.
… Це в школі вона – вимогливий керівник, а вдома – любляча дружина, турботлива мати і ласкава бабуся для 5-річного внука Павлика. З чоловіком Антоном йдуть разом по життю вже 32 роки. Річницю свого весілля подружжя Балажів святкуватиме 9 березня. Тож ці березневі свята для них дійсно особливі. А насамкінець нашої розмови напередодні свята 8 Березня Віра Павлівна бажає своїм колегиням щастя і удачі, оптимізму, радості і невичерпної наснаги.
Ганна КОБАЛЬ
