Бактеріальний опік плодових – небезпечне інфекційне захворювання культурних і дикорослих рослин сімейства розоцвітих, що викликається бактерією Erwinia amylovora. Збудник цього захворювання входить до переліку карантинних об’єктів, яким останнім часом приділяється значна увага. Це пов’язано з швидким завоюванням все нових територій і заподіянням значної шкоди промисловому плодівництву.
Перші випадки захворювання плодових дерев були відзначені в штаті Нью-Йорк в кінці XVIII ст. Хвороба поширилася в Канаді, Мексиці, Чилі, Гватемалі. Проникнення в Європу датується серединою 1950-х років. За 60 років, що минули з тих пір, осередки бактеріального опіку виявлені в більшості країн Європейського континенту – від Кіпру на півдні, до Швеції і Норвегії на півночі.
Найбільш типовими ознаками ураження є в’янення і загибель суцвіття. Кілька або всі квіти набувають бурий або темно-коричневий колір, аж до чорного забарвлення, і залишаються на дереві. Бруньки не розкриваються, стають коричневими, чорніють, засихають, але не опадають.
Уражені молоді пагони і гілки ніби наповнені рідиною, яка через деякий час починає сочитися краплями і стікати по корі у вигляді ексудату. Молоді пагони і гілки в’януть, стають коричневими.
Типовим є гачкоподібне згинання кінчиків пагонів. Листки чорніють, скручуються, відмирають, але не опадають.
Листки інфікуються бактеріями через продихи або частіше через ранки, нанесені комахами, градом, поривами вітру. Уражена ділянка всихає, але інфекція продовжує поширюватися через вторинні артерії в середні жилки листка і черешок.
Збудник бактеріального опіку зимує виключно в інфікованих рослинах-господарях. Перезимувавші виразки є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають в рослини через квітки, рани, тріщини, продихи. З розвитком хвороби бактерії поширюються по корі, гілках і стовбуру, вражаючи все дерево, що призводить до його загибелі.
Єдиним надійним методом запобігання або зменшення швидкості поширення бактеріального опіку плодових в незаражених районах є проведення жорстких фітосанітарних заходів щодо рослин, які уражаються бактеріальним опіком, і дотримання суворого контролю за садами та розсадниками. Забороняється завезення посадкового матеріалу із заражених зон країн розповсюдження захворювання.
Як боротися з бактеріальним опіком плодових?
Сильно уражені опіком плодових поодинокі дерева знищують шляхом викорчовування і спалювання їх на місці.
У списку пестицидів і агрохімікатів є комплекс стрептотріцінових антибіотиків фітолавін. При незначному ураженні окремих гілок опіком проводять чотириразове обробку в період цвітіння і формування плодів.
Першу обробку роблять в фазу відокремлення бутонів, другу – у фазу цвітіння, коли відкрито 20% квіток, третю – у фазу формування плодів діаметром до 2 см, четверту – в фазу формування плодів діаметром до 4-5 см. Витрата робочої рідини – до 1000 л / га.
У період спокою, пізно восени, роблять обрізку окремих гілок на відстані від місця ураження: у молодих гілок – на 20-25 см, у старих – на 10-15 см.
У якості профілактичних заходів рекомендується проводити викорчовування дикорослих груш, яблунь і глоду, які можуть бути джерелом нових поразок дерев.
При закладанні нових садів необхідно вибирати стійкі сорти, підтримувати кислотність грунту в межах рН 5,5-6,5, регулювати баланс мікро- і макроелементів.
Моніліальний опік, відомий також як моніліоз або плодова гниль – грибкове захворювання рослин, що добре відоме садоводам. Попри те, що на різних культурах захворювання викликають різні збудники, «клінічна картина» виглядає однаково: навесні несподівано починають всихати квітки, потім листя і молоді здорові пагони, а під час плодоношення плоди уражених рослин гниють прямо на деревах, вкриваючись сіро-білими опуклими цяточками. Навесні ураження від моніліозу часто плутають з ушкодженням від приморозків.
За різними даними, моніліоз може знизити врожай на 20-30%, а якщо не вживати взагалі ніяких заходів по боротьбі з ним, то і до 70%.
Боротьба з моніліозом потребує від садівника наполегливості, системного підходу і терпіння, адже простим одноразовим обприскуванням тут не обійдешся. Більше того, боротьба з моніліозом може тривати не один рік. Але усі нижче наведені заходи необхідні, адже зрештою моніліоз може не лише знизити врожай, а й повністю погубити дерева. Захворювання становить небезпеку для зерняткових і кісточкових культур: груші, яблуні, вишні, персик, абрикос тощо. Найбільш вразливі перед моніліозом молоді деревця.
Розвитку моніліозу сприяє прохолодна весна з великою кількістю опадів під час цвітіння. Нинішні зміни клімату у бік більш теплих зим сприяють більш ранньому розповсюдженню захворювання. Тож такі погодні умови – вірний знак для садівника розпочинати захисні заходи проти моніліозу.
Як боротися з моніліозом
• Ще до появи бруньок ранньою весною слід обробити дерева препаратами з міддю. Наприклад, мідним купоросом. Мідь – це не лише мікроелемент, потрібний рослині для розвитку, а й дезінфікуючий засіб, що допоможе позбутися багатьох патогенів.
• У фазі зелений конус-білий/рожевий бутон слід обробити рослини препаратом Хорус®. Робочий розчин: 2-3,5 г на 10 л води. Обприскування слід проводити за температури вище +3 С і щонайменше за дві години до дощу.
• До бакової суміші з Хорусом® варто додати інсектицид, адже шкідники, наприклад, казарка плодова або плодожерка, активно переносять спори моніліозу.
• Після цвітіння, на 8-12 день, слід обрізати уражені гілки, видаляючи їх з 1-2 здоровими бруньками.
• Захистити дерева від моніліозу та інших хвороб допоможе і препарат Ізабіон®. Це біодобриво, яке допомагає рослині боротися зі стресом, викликаним, наприклад, весняними приморозками, коли рослина вже почала активно вегетувати. Пригнічена стресом рослина має меншу стійкість до хвороб, тож навесні під час заморозків слід внести препарат шляхом позакореневого підживлення (обприскування) із розрахунку 60-120 мл Ізабіон® на 10 л води. Препарат не лише посилює стресостійкість рослини, а й забезпечує її потрібними амінокислотами, покращуючи зав’язування плодів.
• Після цвітіння варто обробити рослини баковою сумішшю препаратів Хорус® і Скор®. Також можна додати до неї інсектицид проти поширених на вашій ділянці шкідників і Ізабіон®, щоб захистити зав’язь від опадання.
• Крім хімічних важливу роль відіграють санітарні заходи захисту в саду. Передусім це стосується видалення з ділянки зараженого листя і плодів, оскільки вони є розсадниками інфекції. Уражені плоди слід за можливості якомога раніше знімати ще з гілок. За неможливості спалити, їх і листя слід утилізувати поза межами ділянки. Це також допоможе у боротьбі з іншими шкідниками і захворюваннями.
• Важливо також проводити обрізку дерев, проріджуючи надто густі крони. Це не лише позбавить дерево зайвого інфекційного навантаження, а й спонукатиме його до більш активного плодоношення. Обрізку слід проводити або навесні до початку руху соку, або ж восени – на початку опадання листя.
Ці заходи краще повторити протягом кількох років, до повного викорінення захворювання. При закладанні ж нового саду слід віддавати перевагу сортам, стійким до моніліозу. Водночас, якщо обирати нестійкі сорти, слід уважно обирати посадковий матеріал, адже це один з основних шляхів поширення захворювання.
Державні інспектори
Ондрео Резеш,
Володимир Орябка,
Михайло Чонговай,
Михайло Глагола
