Літо – благодатна пора для дітей. Тільки-но почалися канікули, вони з радістю засіли за комп’ютерні ігри – в хід пішли мобілки, планшети, комп’ютери. Діти годинами просиджують перед моніторами та гаджетами, а деякі батьки радіють – в домі тиша і спокій. «Чим може обернутися комп’ютерна залежність і як витягнути дітей з тенет Інтернету, аби літній відпочинок був корисним і змістовним?», – з цими запитаннями ми звернулися до завідувачки центру практичної психології та соціальної роботи управління освіти, молоді та спорту РДА Світлани ТОДАВЧИЧ. Отож, коментар та поради з вуст досвідченого фахівця:
– Дійсно, сучасні діти багато часу проводять за моніторами та гаджетами, часто віддаючи перевагу віртуальному світу над реальним. Адже віртуальний світ дозволяє самостійно приймати рішення, які не можна прийняти в реальному житті, та при цьому не відчувати страху перед відповідальністю. Школярі часто поринають у цей світ, де легко відчути себе героєм. Тим більше тоді, коли в реальному світі дитину не чують, не сприймають її такою, якою вона є.
Нерідко батьків турбує проблема залежності дитини від комп’ютера або від комп’ютерних ігор, яка призводить до порушень психіки і здоров’я дитини. У США інтернет-залежність визнано офіційним діагнозом. Психологи та психіатри займаються лікуванням залежних. В Україні вирішення даної проблеми лише розробляється.
Комп’ютерна залежність по праву порівнюється з наркотичною, оскільки ознаки і дія їх багато в чому схожі. В обох випадках – це спроба «вимкнутися» з реальності і отримати штучну дозу задоволення. Узалежнений від комп’ютера занурений у себе, погано адаптується до реального життя, не помічає, що коїться навколо. Справи поза монітором тепер не цікавлять людину, вона віддаляється від родичів і близьких, відкидає друзів і навчання, втрачає відчуття реальності. Може з’явитися безсоння, порушується увага, знижується працездатність. З’являються головний біль, перепади тиску, ломота в кістках. Перебування за монітором стає єдиним джерелом заспокоєння. Перша ж ознака залежності: коли від спілкування з комп’ютером дитина відчуває ейфорію, задоволення, а коли її просять чи примушують займатися домашніми справами – і при цьому вона чинить опір, проявляє агресію, злість. Друга ознака – коли дитина грає в комп’ютерні ігри і не може зупинитися. Провина ж лежить на батьках. Адже причиною формування комп’ютерного залежності є бездоглядність і педагогічна занедбаність дітей, яка формується в умовах відсутності або недостатності виховних впливів, за умови наявності захоплення комп’ютером.
Згідно з гігієнічними вимогами, 7-10-річні діти мають сидіти за комп’ютером не більше 45 хвилин на день, 11-13-річні – двічі на день по 45 хвилин, старші – три рази на день. Внаслідок відсутності необхідної для підтримання форми фізичної активності розвивається гіподинамія, захворювання очей (особливо – короткозорість), порушується постава хребта, грудної клітки. Іще згадаймо: дисплей, що працює – джерело випромінювань. І, що суттєво, поступово розвивається залежність від комп’ютера. Ця проблема має вирішуватися спільними зусиллями батьків, психологів, медиків, педагогів. Необхідно орієнтувати дитину на справжні життєві цінності, відкрити для неї реальний світ і навчити жити в ньому. Потрібно запропонувати і протиставити даному захопленню щось значно цікавіше і цінніше. Комп’ютер у світі дитини має посідати не центральне, а відведене йому належне місце – лише як засіб для вирішення певних конкретних життєвих завдань.
Є давній вираз: «Раб, зрозумівши, що він раб, уже наполовину вільний». Тому на шляху до позбавлення від залежності її спочатку слід визнати. Позбавлення від залежності буде успішним лише за допомогою близького оточення. Як будь-якій хворобі легше запобігти, аніж вилікувати, так і у випадку залежності від комп’ютера батькам варто вжити заходів для того, аби дитина не стала залежною. Щодо корисного відпочинку дітей – надворі літо, тож можна цікаво та яскраво провести час (і не тільки в таборах), але й організувати екскурсії, принаймні не треба навіть робити якихось великих кроків (у тому числі фінансово затратних) – достатньо поїхати з дитиною на нашу річку Тису, пограти з нею там у футбол, волейбол, поплавати – але робити все це разом, аби вона бачила, що потрібна батькам. Звісно ж, кожна сім’я має свої матеріальні можливості і добре було б, якби кожна спільно планувала свій літній відпочинок, враховуючи й побажання дитини, щоб вона відчувала, що її голос є важливим. Літо для того, аби оздоровитися фізично, відпочити морально та психологічно від навчання, від напруження, яке було протягом навчального року. Звичайно, запорука цього – свіже повітря, сонячні ванни та водні процедури і т.д. В який спосіб це буде робити сім’я і з яким масштабом – то суб’єктивні речі. Я думаю, що коли дитину люблять та цінують, і попечуть сало разом із нею навіть удома на городі або ж виберуться кудись на лоно природи – вона все одно буде щаслива. І такий відпочинок набагато більше вартий за той, коли б поїхали з нею на море і там не звертали на неї уваги. Головне – бути разом із дитиною і вміти організувати хороший, змістовний відпочинок. Усе залежить від нас, батьків.
Підготувала Ганна КОБАЛЬ
