На Чорну Гору в унікальний, єдиний на теренах України сад хурми, ми завітали, коли на деревах ще красувалися яскраво-жовті фрукти. За словами господині Наталії Мартишинець, їх треба зібрати до морозів. Вони тут різних розмірів та форм, а кількість відтінків жовтого від блідуватого до яскраво-помаранчевого, майже червоного, й не беруся рахувати. Всього нараховується 320 дерев сонячного фрукта, частина з яких ще не щеплені. А щодо сортів, то їх десь 40.
Сад хурми Наталії Дмитрівни єдиний унікальний в Україні. Клімат сонячного Виноградова їй ідеально підходить. А почалося все 22 роки тому. І щороку пані Наталя експериментує з новими видами хурми та не типовими для України екзотами. Для нас це – краса і вітамінна користь, для господарки Чорної Гори – щоденний титанічний труд.
Як врожаїв унікальний сад під час аномальної засухи? Відповідь на це питання, про найсмачніші сорти хурми, наукові екперименти і новомодні екзоти – з перших вуст.
«Я збирала сорти з усього світу»
– Доки хурма не дала врожай і я не побачила її плоди, не вважаю сорт сортом. Коли сумніваюся, відправляю фотографії плодів у Флорентійський (Італія) інститут хурми і вони за 70 євро визначають сорт. Є любительська і промислова хурма. Японські сорти – любительські. Вони смачні, але з одного дерева можна зібрати лише 5-10 кг врожаю. А промислові більш врожайні, – розповідає Наталія Мартишинець. – Я збирала сорти з усього світу. Фуйю я отримала з Австралії. Цієї весни мені прислали з південної кореї. Прищепила їх, та з 4 сортів прийнялися 3. Є з Франції, багато сортів із Америки та навіть з Йоганнесбурга (Південна Африка). Я єдина в Україні, хто має сорти Зима Хурма, Гігант Фуйю Кожна хурма має свій смак, солодка вся. Я особисто люблю Saijo, бо це єдиний сорт, який має карамельний смак. З Італії більше привезла інжиру та азіміни. Найбільше сортів з України. Багатьма сортами зі мною поділилися хурмачі з Новокаховки. Обмінюємося рослинами і досвідом з колегами з Одеси, Очакова та інших регіонів. У магазинах продають аргентинську селекцію Рохо бріллант, які продали ліцензію іспанцям. Вона красива, червона, але смак втрачає через те, що залишається твердою. Терпкість з неї забирають у спеціальних камерах газом. У домашніх умовах можна класти на дно посудини з твердою хурмою ємність зі спиртом, який при випаровуванні знищує терпкість. Та, як на мене, найкращий метод – поставити на 4-5 днів у пакет з яблуками.
Спека минулого літа була нестерпно-аномальною. Тож запитали ми Наталію Дмитрівну про те, як перенесла хурма засушливе літо. Бо ж росте вона в неї на кам’янистих схилах гори, де до сонця ближче і каміння нагріте пече…
– Гібридні сорти хурми (Росіянка, Нікіта) та промислові більш-менш витримали. А от японські (Гошо) – ні. Обсипалась і Кримчанка 55. А загалом цьогоріч спостерігала дуже цікаву аномалію: промислові сорти скинули плоди з верхівок, а нижні гілки дуже рясні. Перший місяць засухи я поливала. Маю 7 басейнів на 250 тисяч літрів води. А потім вода в басейнах скінчилася. Ківі «накрилося» повністю. Хурми плоди зів’яла, але коли почалися дощі – знову налилися соком. Ми раніше раділи, що хурму не треба обробляти. Два роки вона почала хворіти.
Проблеми на горі є не лише з рослинами. Пережила господиня на початку вересня нашестя шакалів, тепер бореться з борсуками. Є і кабани, але їх поголів’я косить африканська чума. А от гризунів нема, бо її підопічні коти (а їх тут дуже багато) ловлять все, що рухається.
Виноград з інституту та фісташки з Італії
Садівництво нашої героїні то ціла наука. Не дарма співпрацює з науковцями. З національної академії наук України імені М. Гришка (Київ) часто цікавляться її досягненнями та спостереженнями. По винограду багато співпрацювала з Інститутом виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова ННЦ. Завдяки цій дружбі тепер на схилах гори щороку врожаять 170 сортів винограду. «Вони всі нові сорти мені присилають на апробацію. Маю навіть такі, що вони їх винайшли, зареєстрували і продали в Європу. А от по інжиру, азіміни трілоби самі садівники між собою знаходимо спільний знаменник. Трілоба – канадське дерево, любить вологу, а в мене воно трохи страждає», – розповідає господарка Чорної Гори.
– Маю 3 сорти фісташок – Американську, Грецьку та Італійську віком 5 та 7 річного віку. Жіночі цвіли цього року, та для кожного сорту треба свого чоловіка, через те, що в них різний час цвітіння. Не маю чоловічої для італійської. Але вони – дороге задоволення: найдешевший саджанець щепленої фісташки 2 200 гривень. Та й грунт має бути відповідний. До прикладу, в Сицилії фісташки ростуть на схилах Етни. Там сучільний камінь, у розщелину скали садять рослину, засипають відром землі і вони так ростуть. Коренева системи розгалужена в ширину на 3 метри, доросла рослина має коріння 15-20 метрів. У мене тут каміння, тож для фісташок – ідеальні умови. Проте я на них не роблю акцент і іншим не раджу. Забагато мороки, – ділиться досвідом любителька екзотів.
Наталія Мартишинець зізнається, що хороший дохід їй приносить саме реалізація прищепів хурми. Їх можна щепити тількина дику хурму. Має одне велике дерево, та насіння не продає, а розсилає колегам плоди безкоштовно.
У свої 77 років вона щодня невтомно трудиться на стрімких схилах Чорної Гори, доглядаючи свої дітище. Проте усвідомлює, що саду потрібні молоді руки. Тож протягом останніх років Наталія Дмитрівна шукає нового господаря. Основний критерій для нього – любити сад і навчитися його доглядати, а вона всього навчить, все розкаже і покаже.
Щиро віримо, що унікальний сад хурми потрапить у достойні руки.
Наталія Кобаль
