У своїй постійній рубриці на власній фейсбук-сторінці «ЮВІЛЕЇ СІЛ ТА СЕЛИЩ ЗАКАРПАТТЯ-2025» доцент кафедри політології і державного управління ДВНЗ «Ужгородський національний університет», кандидат історичних наук Михайло Зан написав про чудовий ювілей – 730-ЛІТТЯ (1295 рік) села ПІДВИНОГРАДІВ/Ардüв на Виноградівщині.
До 1946 року Солошвигардов (угор. Szőlősvégardó), а в чехословацькі часи — Ардовець. Походить слово «ардов» від угорського «erdő» — ліс. Ця назва дає можливість твердити, що першими жителями села були королівські охоронці лісів, яких було багато навколо Севлюша. Слово «vég» у назві села означало кінець, кордон, межу самого міста Севлюш (із 1946 року — Виноградів).
Церква св. Георгія (1912).
У 1751 р. йдеться про дерев’яну церкву під шинґлами з новонамальованими образами, а в 1775 р. згадують дерев’яну церкву, збудовану в 1689 р.
Дерев’яна церква, про яку є згадка в 1847 р., стояла в селі аж до будівництва мурованого базилічного храму. Перша церква стояла на місці, що зветься На Токачовому, наступна — На Вантюховому.
Землю для нової церкви громада купила в пана. Споруду 25 м завдовжки, 10 м завширшки та 22 м заввишки збудували з каменю та цегли за пароха о. Федора Камінського в 1910-1912 роках. Згодом було встановлено іконостас. Стінопис перемалював Іван Андрішко в 1993–1994 роках, у 1996 р. зроблено ремонт.
Біля цекви — висока каркасна двоярусна дерев’яна дзвіниця з 5 дзвонами. Один з дзвонів, відлитих у Дебрецені, має дату — 1929 р. Відомо, що один дзвін купив Іван Гвоздьо. Розповідають, що якось у селі виникла пожежа, яка поширилася аж до церкви, але коли з церкви винесли хрест і хоругви, вогонь погас.
Священик Микола Зомборі, що служив у селі з початку 1930-х років, був в’язнем радянських концтаборів з 1950 до 1956р. Нині церква — православна, а греко-католики моляться в колишній фарі.
