Останнім часом досить активним у громадському та волонтерському житті Виноградова став молодий хлопець Ян Корпош. Він гуртує довкола себе активних однолітків, демонструючи тим самим, що в нас підростає гідне покоління. Під час літніх канікул Ян практично не мав часу на відпочинок, втілюючи з командою однодумців цікаві та потрібні для розвитку міста проєкти. Його ім’я часто на слуху. Та хто ж такий – Ян Корпош? Давайте знайомитися.
– Я народився у Виноградові. Мій батько Василь Корпош був відомим музикантом краю, учасником групи «ЕСКІЗ» відомий як «Кемпес». Мама Ангеліна Калинич працювала кухаркою та продавчинею в одному з місцевих АБЦ. Вона померла декілька років тому. Дідусь Іван був простим місцевим працівником цегельного заводу, а бабуся Тетяна також працювала з ним, пізніше – на пекарні. Мій прадідусь, її батько Євген Іванович Шимановський (Shimanskij) був шляхтичем польського походження, священником. Брав участь у Першій світовій війні та був учасником руху під час революції. Моя прабабуся Кіра Августівна Шимановська була баронесою. Її дівоче прізвище німецька – Фон Геннінгс, яке вказує на аристократичний рід. Її батько барон Август Олександрович Фон Геннінгс був полковником царської армії. Він брав участь у різних військових конфліктах та війнах, отримав поранення і загинув під час революції у 1905 році. Вся родина по татовій лінії з міста Гамбург. Маємо там родичів, спілкуємось. Багато хто мене знають через моїх батьків, а також через брата та сестру. Брат Володимир Корпош – співак і танцюрист, відомий місцевий діяч. А сестра Женька працює в одному з місцевих закладів.
– Янику, розкажи, будь ласка, про себе.
– Мені 16 років. Займаюся активною громадською, соціальною та волонтерською діяльністю. Навчався у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Зараз я вступив у Вищий професійний коледж №34 у місті Виноградів. Хобі – гра на барабанах.
– Зовсім недавно ти влився у волонтерську когорту Виноградівщини і вже організував деякі збори. Чому саме долучився до діяльності «Руху підтримки Закарпатських військових – Виноградів»?
– Розпочав я свою волонтерську діяльність зовсім недавно, тому що не можу стояти осторонь, коли в Україні війна. Співпрацюю я з Михайлом Романом, координатором «Руху підтримки Закарпатських військових – Виноградів». Чому? Тому що це – найпотужніша волонтерська організація, яка допомагає українській армії ще з самого початку війни – з 2014 року. Я займаюсь організацією зборів на різні суми для забезпечення армії необхідними речами. Це може бути все, від медикаментів до технічних засобів, які допомагають нашим військовим виконувати свої завдання на передовій. Щодня я спілкуюсь з хлопцями на передовій, організовую допомогу та координую збори необхідних речей.
– Одним із «найгучніших» зборів був той, коли долучилися юні блогери з Виноградова, і ви змогли закрити потрібну суму за рекордні дві години. Це викликало багато обговорень на різних інформаційних платформах.
– Так, це дійсно був успішний збір. Ми зібрали кошти на шини для автомобілів оперативного реагування, оскільки вони є життєво необхідними для швидкого пересування у складних умовах. Загальна сума збору становила 16 тисяч гривень, по 4 тисячі гривень за одне колесо. До цієї ініціативи долучилися юні блогери з Виноградова, вікова категорія яких від 15 до 20 років. Вони створюють соціально-розважальний контент і мають велику аудиторію. Їхня підтримка та поширення інформації про збір значно допомогли нам досягти мети за такий короткий час. Це приклад того, як молодь може об’єднатися заради важливої справи, використовуючи свої платформи для підтримки суспільно корисних ініціатив.
– Окрім волонтерства ти ще займаєшся й активною громадською діяльністю.
– Мною була створена громадська організація «Виноградів ЗА майбутнє!» та спільнота «Молодіжна команда Виноградівщини». Цьогоріч ініціював кілька важливих проєктів, які мали на меті покращення нашого міста та підтримку громади. Разом з Олександрою Віраг ініціювали встановлення і відкриття еко серця для збору пластикових кришечок. Це соціально важливий проєкт, оскільки зібрані кришечки передаються на переробку для виготовлення протезів, що не тільки сприяє збереженню навколишнього середовища, а й допомагає людям, які цього потребують, бо їх використовують для виготовлення протезів. Цей проєкт реалізували за підтримки депутата Виноградівської міської ради Михайла Романа.
Також ініціював відкриття меморіальної дошки місцевому художнику Миколі Ігнатику. Це була культурно-мистецька подія, метою якого було вшанувати його внесок у нашу культурну спадщину.
Розробив Екологічну програма «Чисте довкілля. Виноградів» для покращення навколишнього середовища нашого регіону. Ми вже провели ряд екологічних акцій у Парку Перені та біля замку Канків на Чорній Горі. Ці акції об’єднали небайдужу активну молодь з метою збереження довкілля, чистоти і порядку. За програмою «Чисте довкілля. Виноградів» Олександра Дораж відкрила еко серце у селі Олешник.
Разом з Олександрою Віраг реалізували реставрацію місцевої інсталяції «Я люблю Виноградів», яка знову радує око мешканців та гостей міста. Окрема подяка меценатам, котрі долучилися до реалізації цього проєкту. Також була відреставрована одна з арок до в’їзду в наше місто, що підкреслює наші зусилля щодо збереження культурної спадщини.
Також разом з Олександрою було засновано та створено програму «ЖВЛ ВИНОГРАДІВ», метою якої є розкрити кожного жителя нашого міста.
Зовсім скоро у Виноградові відкриємо ще одну меморіальну дошку місцевій піаністці Етеллі Чуприк, щоб вшанувати її внесок у культуру нашого міста. Дякую всім за довіру та підтримку! Попереду ще багато цікавого!
Наталія Кобаль
