Колишніх правоохоронців не буває. У цьому я вкотре переконався, спілкуючись з людиною, яка багато років віддала службі в органах внутрішніх справ, полковником міліції у відставці, головою ветеранської організації працівників органів внутрішніх справ Виноградівщини Іваном Степановичем Менджулом. Життя правоохоронця й досі присвячене улюбленій роботі – він опікується своїми колегами-ветеранами, разом із ними бере активну участь у різноманітних тематичних заходах, а головне – завжди охоче ділиться професійною майстерністю з молодими поліціянтами.
«У нас, міліціонерів, чесно кажучи, за 25-30 років служби вихідних майже не було, навіть відпустку не просто було оформити. Віддавалися роботі сповна – працювали 24 години на добу. Звичайно, злочини скоювалися, але й розкривання їх було на досить високому рівні. В оперативників є такий вислів «розколоти злочинця», тобто знайти з ним контакт, щоб він захотів вилити душу і зізнатися в скоєному. Такий психологічний хист мали лише справжні професіонали. Якщо ж злочинець зміг утекти і сховатися в іншому кінці тогочасної великої країни, то завдяки професійним оперативним заходам, навіть там його могли розшукати. Бо для нас знайти і покарати того, хто порушує закон, завжди було справою честі. Ми гідно виконували свій обов’язок – захищати правопорядок», – розповідає ветеран.
Щоб стати працівником органів внутрішніх справ, юнакам потрібно було закінчити школу, відслужити в лавах Збройних сил та мати незаплямовану репутацію. А отримати чергове звання могли тільки справжні професіонали своєї роботи. Серед його колишніх товаришів таких працівників було чимало. На жаль, з кожним роком їх стає дедалі менше.
Сьогоднішня поліція змінилася. До її лав набирають не лише юнаків, а й дівчат. Та й технічне оснащення і матеріальне забезпечення у них набагато краще. Але й злочинці стали нині більш винахідливішими і не завжди їхні злочини можна розкрити «по гарячих слідах». Та одного важко збагнути ветеранам-правоохоронцям, чому того, хто вкрав у держави 100 мільйонів чи вбив людину, можуть відпустити під домашній арешт або під заставу. Нині щодня в засобах масової інформації розповідають про вбивства, викрадання, насильства, крадіжки, аварії на дорогах, що аж моторошно слухати. Важко збагнути, що з людьми коїться і куди наш світ котиться? Невже так важко дотримуватися закону і не порушувати його, для того, аби ми могли спокійно йти на роботу, не боячись їхали відпочивати, відпускали своїх дітей на вулицю чи до школи.
Громадяни звертаються за допомогою до правоохоронних органів, як органу сфери безпеки, і хочуть бути впевненими, що наша поліція завжди буде на варті їхнього спокою та закону.
Іван КОЗАК, наш громадський кореспондент
