Не так давно активістки міського жіночого товариства імені О. Теліги на своїх вечорницях взялися в’язати теплі шкарпетки солдатам. Цю акцію широко показало місцеве телебачення і вже через тиждень до волонтерки Ольги Гал звернулася городянка Терезія Чегіль, яка виявила бажання долучитися до теліжанської акції. За кілька вечорів пенсіонерка зв’язала три пари теплих шкарпеток і передала їх в офіс Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів. А самі ж активістки товариства передали в офіс ще 14 пар в’язаних теплих шкарпеток – ініціатором стала активістка осередку Любов Стець. Так помаленьку з однієї пари вже виріс цілий пакет їх, і в кожну жінки вклали своє тепло, материнську душу, віру в те, що саме ця пара зігріє змерзлого солдата, нагадає йому теплоі затишок домашньої оселі.
У вівторок в офіс заглянув добре знайомий Олександр Ласьков, чоловік, який на власні очі бачив пекло передової, був поранений, довго лікувався у госпіталях. Він приніс великий мішок із потрібною військовослужбовцям амуніцією – не раз сам отримував щось подібне від волонтерів. Зупинившись перед стендом «Вічна пам’ять померлим героям», молодий чоловік зняв кашкет і сказав: ми поставимо їм справжній пам’ятник, величний, гідний пам’яті.
Того ж дня я бачила його з лампадкою в руках на відкритті стели на центральній площі у місті, яка викликала неоднозначні судження присутніх, насамперед тому, що з нашого району на Сході загинуло 12 чоловік, а на наспіх відкритій стелі всього 9 фотознімків. «Будуть ще померлі, ми їх потім всіх розмістимо», цинічно заявив один із організаторів цього дійства. Я б дуже не хотіла, щоб мертвих наших земляків було більше! І матері, і дружини, і діти героїв, які були присутні на тому відкритті, цього не хочуть – це точно!
Однак факт залишається фактом: незважаючи на перемир’я, лише 10 листопада бойовики за добу 51 раз відкривали провокаційний вогонь по наших позиціях. Четверо військовослужбовців за цю добу поранені. На щастя, між ними немає наших земляків – з гарячої передової їх майже всіх тимчасово вивели у більш безпечні місця. Однак загроза життю все ще реальна. Бо ж днями поблизу окупованого Донецька виявлено 100 бойовиків у військовій формі українського зразка, а поруч ще й автомобільну техніку та бронетранспортери. Ворог цілком нехтує мінськими домовленостями: у населеному пункті Болотиновому було випущено 40 мін, а з мінометів путінські найманці обстріляли Майорське. І поки вони там провокують наших солатів, ми тут, вдома, продовжуємо постачати, чим можемо, тих, хто зараз відправляється на Схід. Артилеристам 128-ої бригади Юрію Чейпешу та Руслану Лебедєву видали по теплій куртці, для інших зараз заготовляємо запчастини для буржуйок – цівки для 10 їх вже завезено в офіс. Збагатилися ми берцами і формою, які закупив меценат Іван Стойка.
У вівторок ми відправили також понад 500 кілограмів пластикових кришок, які продовжують заготовляти учні шкіл району. Останніми на першому етапі акції «Добро жменями» їх принесли школярі з Сасова, Дюли, Великих Ком’ят, городяни Олександра Боршош та Альбіна Гребенюк. Великі мішки і ящини з кришками «поїхали» в благодійний фонд «ОВЕС» – виручені за них кошти будуть витрачені на протезування поранених.
А ще цього тижня ми відправили аж 900 кілограмів одягу, взуття, дитячих іграшок для переселенців розмежувальної «буферної» зони. А ще ми передали для ГО «Берегівська спілка матерів і дружин учасників АТО» інвалідний візок, чимало ходунків, палиць і 36 пачок продуктів харчування, які в них запросив Харківський шпиталь – саме тут приймають на лікування найбільше поранених. У відповідь берегівчанки привезли нашим солдатам квашену капусту – цей продукт дуже необхідний на передовій.
І все ж найбільше нас потішили фотозвіти зі Сходу, де бійці батальйону «Тиса» сфотографовані з відправленими нами потрібними їм речами, отримали ми й кілька знімків із гарячої точки Сватова, де перебувають бійці батальйону «Тиса». Так хочеться, щоб вони якомога скоріше повернулися додому – живими і здоровими.
Мальвіна САВИНЕЦЬ, волонтер
