Іван Іванович Біланчук
(9.05.1948р – 08.04.2025р)
Сумна новина сколихнула вчора Виноградівщину – відійшов у засвіти відомий краєзнавець, активний дописувач “Регіональних новин” Іван Біланчук. Він залишив по собі добрий слід – доробок історично-дослідницьких видань. Завжди спокійний та виважений, у сірому костюмі з портфелем у руках, – саме таким Івана Івановича запам’ятають рідні, друзі та знайомі. Світла пам’ять і вічний спокій душі. Родині щирі співчуття!
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Іван Іванович Біланчук народився 9 травня 1948 року в місті Виноградові, в родині виноградівських робітників. По закінченні школи отримав спеціальність кіномеханіка, пішов служити в армію. У дитинстві була мрія стати археологом. Але у старших класах школи у мене був вчитель фізики і я вирішив піти по його стопах. Не хотів бути вчителем, тому пішов у політехнічний інститут на радіотехнічний факультет. Закінчив Львівський політехнічний інститут у 1973 році, отримавши диплом радіоінженера. Отримавши диплом, повернувся додому.
У 1975 році очолив Виноградівську райкіномережу. З 1978 по 1989 рік працював в апараті райкому компартії України, останні 8 років – завідуючим промислово-транспортним відділом. Потім – заступник директора Виноградівської взуттєвої фабрики із зовнішньо-економічних зав’язків. З 1996 року – начальник міського Фонду держмайна. У 1998 році очолив новостворене, перше в районі підприємство із 100% іноземними інвестиціями – ТОВ «ОРТЕКС ЛТД», яке спеціалізується на випуску виробів медичного призначення.
З 2009 року, вийшовши на пенсію, перейшов працювати на менш відповідальну посаду, а водночас знайшлися нарешті можливість присвятити більше часу вивченню історії рідного краю. Згодом почав ділитися своїми знахідками з читачами газет та Інтернет-користувачами. У доробку Івана Біланчука «Теково. Село на берегах Тиси», «Виноградів – моє місто», «Онок і оночани», Іван Іванович є автором історичних розвідок «Картини з історії Виноградова та району», «Нариси з історії Виноградівщини» з історико-географічними описами всіх 49 населених пунктів тодішнього Виноградівського району. Ці нариси були прийняті дуже тепло.
З особливою наполегливістю вивчає період румунської окупації та чехословацьку добу нашої історії, прагнучи зняти ідеологічні нашарування минулих десятиліть і сформувати власний погляд на добре відомі істини, часто спростовуючи їх.
У листопаді 2024 року брав участь у акції «Письменник за прилавком». Вона проходила у книгарні «Кобзар».
Івана Івановича добре знають і старше покоління виноградівців і молодша генерація, особливо ті, хто цікавиться історією краю.
«Теково. Село на берегах Тиси».
Вийшла у 2017 році. І це була перша книжка Івана Івановича. Це обширна історія села Текова, відомого оригінальними міжконфесійними відносинами, багатовіковим співжиттям українців-русинів та угорців.
Своєрідний авторський історичний нарис виокремив не тільки історію, культуру, традиції села, а й життєві розповіді старожилів. Окрім того сторінки видання рясніють описом про сучасних людей, які прославляють Теково…
«Виноградів – моє місто»
Згодом, автор історичної книги «Теково. Село на берегах Тиси», видає чергову книгу – «Виноградів – моє місто» у 2020 році. Тому квітень 2020-го знаменується саме цією датою не тільки в житті Івана Івановича, а й у житті Виноградова.
Над цією книгою, Іван Іванович, працював найдовше. І ось результат 5-тирічної праці, який відкриває горизонти епох, через які проходив Виноградів, та що там Виноградів – усе Закарпаття.
Іноді кажуть, що «…саме в Закарпатті починається історія України, адже археологи знайшли тут першу стоянку первісних людей в межах сучасної України. Вік стоянки близько мільйона років, а знаходиться вона неподалік від Королева (зовсім близько до Виноградова), на південному березі Тиси.
Книга видана за сприяння місцевих підприємців та просто небайдужих людей; оформлена роботами виноградівських фотомитців; скооперована порадами науковців та істориків. Підготовлена до друку та видрукована ужгородським ТОВ «РІК-У» накладом у 750 примірників.
«Онок і оночани»
Книга написана у співавторстві з, яких уродженець Онока, прагнули якомога сумлінніше підійти до висвітлення подій минулого села Онок та його мешканців, використавши при цьому всі доступні архівні документи, історичну і мемуарну літературу, спогади старожилів та власні, усну народну творчість. Наведені історичні події, що прямо або опосередковано пов’язані з розвитком села Онок, його людністю, господарством, інфраструктурою, освітніми та дошкільними закладами, церквами, культурою. Докладно висвітлено виникнення цього поселення, його звичаї та обряди.
Автори наводять маловідомі факти, тут також описана участь у всіх відомих війнах солдатів і офіцерів, мобілізованих із Онока.
Численні фотоілюстрації, картографічні матеріали, копії низки архівних документів, частина з яких публікується вперше, роблять книжку цікавішою.
«Гетиня над Тисою»
Це історико-краєзнавчий нарис. Далеко не кожне наше місто (не кажучи вже про села) дочекалося такого багатого, навіть розкішного видання (великоформатний розмір, маса ілюстрацій, великий тираж), такого, ретельного, всебічного, деталізованого й повного літопису, а тут його удостоїлося мало кому знане сільське поселення.
Некваплива авторська розповідь про Гетиню з контекстними відступами, доповненнями, документами, ілюстраціями, породивши до життя своєрідну сюжетну структуру.
У книзі спостерігається гармонійне поєднання різних тематичних самодостатніх розділів. Варто сказати, що над цією книгою автор працював найменше — півтора року
«Греко-католицький Севлюш»
Ведуча: І ось настав час знайомства з книгою «Греко-католицький Севлюш». Це видання свого роду історичне дослідження і є спробою дослідити минуле і сучасність греко-католицької громади у Севлюші (Виноградові), а саме шлях релігійної общини від 17 століття до нинішнього часу.
При написанні книги були використані архівні матеріали з Державного архіву Закарпатської області, наукові праці, періодичні видання та документи з приватних сімейних архівів, бібліотеки, а також спогади старожилів.
Через текст і численні світлини для читача оживають події та особистості як сивої давнини, так і сучасності.
Крайньою книжкою, над якою працював була – «Підвиноградів у відлунні людських сердець».
Іван Іванович неодноразово вивчав архівні документи в Ужгороді, Берегові, Виноградові.
Інформація КЗ “Виноградівська публічна біблотека”
