Проблема стихійної торгівлі у Виноградові на вузькоколійці виникла, ймовірно, в кінці 1990-их – на початку 2000-их років, на піку так званої базарної торгівлі. Адже тоді всі ряди великого ринку були заповнені і вільних місць там не було. Поступово стихійна торгівля «на штреках» увійшла в звичку, викорінити яку, здається, неможливо. Неодноразові спроби місцевої влади та рейди правоохоронців, у тому числі працівників залізничної міліції не приносили результатів – люди все одно кожного четверга і неділі прямують на привокзальну територію і «на штреках» розкладають свій товар – хтось сільськогосподарську продукцію, хтось молочну, а більшість підприємливих торговців – секонд хенд. Чому рік за роком минає, а проблема стихійної торгівлі на вузькоколійці не вирішується?Свої думки та відповіді на це питання «Новинам Виноградівщини» озвучив директор підприємства «Ринок» Виноградівської РСС Володимир КОЧІШ:
– Говорімо так, як є: стихійна торгівля – то є порушення чинного законодавства. І органи, які повинні дбати про його дотримання, покликані це робити і мають за це відповідати. Так, проводилися рейди по боротьбі зі стихійною торгівлею на вузькоколійці, але вони так і не дали бажаних результатів. Яка ситуація наразі? Як бачите – стихійний ринок «на штреках» розростається й поширюється дедалі більше, а великий базар пустує, приміром, нині, в четвер наші ряди майже порожні. Навіть у неділю заповнюваність торгових місць орієнтовно на 50% (за даними другого кварталу поточного року, в першому ж і взагалі – 30%). Натомість наш ринок відповідає вимогам торгівлі – є тверде покриття, освітлення, покрівля (вона, до слова побита градобоєм і проводимо заміну навісів у першу чергу там, де торгують люди), в міру можливостей зроблено водовідведення, проводиться систематичне прибирання території і, що найсуттєвіше, в нас найдешевші розцінки за торгові місця. Для прикладу, вартість торгового місця за метр стола для реалізації сільгосппродукції складає 3 гривні. Хіба це так багато? Тим більше, ми навіть розвішували оголошення, що для торгівлі сільгосппродукції для пільгових категорій, для пенсіонерів торгові місця надаємо безкоштовно. Якщо бабця з села принесе жменьку петрушки й захоче її продати – ніхто в неї не попросить плату за місце.
Наш ринок – найстарший у Виноградові, діє він з 30-их років минулого століття, і хоч територіально він обмежений, але вільних облаштованих торгових місць тут більше, ніж достатньо. Натомість ніякі дієві заходи по боротьбі зі стихійною торгівлею на вузькоколійці не проводяться. Залізничну міліцію, яка раніше проводила рейди, ліквідували як підрозділ. Кілька спроб протидіяти торгівлі «на штреках» навесні робили правоохоронці, але вони не дали ефекту – як мовиться, віз і нині там. Проте, образно кажучи, якщо магазин зачинений, то в ньому нічого й не купиш. Тож потрібно просто перекрити територію (біля малого переїзду і на привокзальній території) – поставити заслони там, де «кипить» стихійна торгівля. Кажуть, що викорінити звичку дуже важко. Але згадаймо, що на території малого ринку зі сторони вулиці Української під стіною єврейського кладовища також колись торгували люди з контейнерів. Свого часу за місяць вони їх прибрали звідти – було на те відповідне вольове рішення. Тож при бажанні можна й тут, на території вузькоколійки навести порядок і ефективно викорінити стихійну торгівлю «на штреках», але такого вольового рішення відповідальних осіб немає.
Натомість можна констатувати інший парадокс – недавно на телеканалі ZIK в одному з телесюжетів стихійну торгівлю на вузькоколійці у Виноградові було подано як місцеву туристичну принаду – ринок на рейках як одна з родзинок міста, за словами експерта з туризму, може привабити іноземних туристів. Я, чесно кажучи, дуже здивувався, почувши, що стихійну торгівлю (в тому числі продуктів харчування) в невстановленому місці, де кругом мазут, де їде поїзд і на людей чигає небезпека, можна розглядати як перспективну туристичну принаду. Це ж абсурд! Є ж чинне законодавство, є Правила торгівлі на ринках. І, зрештою, стихійна торгівля – це неправильно, це проблема, і з нею треба боротися. Скільки разів ми порушували це проблемне питання, скільки писали звернень! Відписок назбиралася вже ціла папка. А проблема не зрушилася з місця. Є, значить, зацікавлені в функціонуванні стихійного ринку на вузькоколійці особи, які мають з нього прибутки. Тим більше, в базарні дні там проводиться прибирання – отже, хтось-таки за цим стоїть…
Як вирішити проблему стихійної торгівлі на вузькоколійці? Тільки силовим методом! Практика показала – рейди не дієві. Наскільки мені відомо, в Мукачеві ця проблема вирішується так: у першому випадку працівник поліції робить попередження про недопущення стихійної торгівлі, у другому – здійснюється конфіскація товару. Щось у нашому механізмі не спрацьовує. Адміністрація ринку важелів впливу, на жаль, не має. Але я вважаю: якби було вольове рішення тих людей, які мали б цією проблемою займатися, питання стихійної торгівлі «на штреках» було б закрите протягом місяця.
Ганна КОБАЛЬ
