Коли я завітала до благодійного будинку для дітей інвалідів ім. Св. Терези, що у Виноградові, гостинно відкрила двері його керівник Магдалина Яцканич і сказала: «Наші дітки Вас чекають, вони хочуть виконати кілька пісень». У просторому залі хлопчики та дівчатка, зручно вмостившись у крісла, разом із своїми наставниками в унісон заспівали українською та угорською мовами і навіть гімни цих країн. Я була приємно здивована, адже вихованцями цього будинку є дітки особливі, діагнози яких для їх батьків вперше прозвучали наче вирок, жорстокий жарт долі: дитячий церебральний параліч, синдром Дауна, аутизм… Відрадно, що тут для них створюють і справді домашню, дружелюбну атмосферу, оточують турботою та любов’ю. Буває дуже важко, адже на власні очі переконалася, що реакція деяких дітей є вкрай непередбачуваною, інколи приголомшливою. Проте в цьому будинку зібралися люди, котрі не бояться труднощів і кажуть, що в їх роботі важливу роль відіграє довіра батьків та малечі, а головне – любити дітей і бути терплячими. Найбільшою нагородою для них є те, коли зуміють відігріти холодне дитяче сердечко, коли тут дитинка (ровесники якої вже скоро йтимуть до школи) вимовляє перше слово і робить перші несміливі кроки…
– Започатковано наш благодійний будинок 1998 року релігійною громадою римо-католицької церкви м. Виноградів. Функціонує він завдяки виграним грантам: ми пишемо проекти за кордон і завдяки їм маємо змогу доглядати обділених долею дітей. Основні наші спонсори – францисканці Австрії та Угорщини. Останні 7 років звертаємося по допомогу у Виноградівську РДА, тож держава нам також допомагає. Цього року Мукачівська діацезія допомогла нам придбати котел для обігріву приміщення дровами. Проте підключати цей котел поки що нема можливості, оскільки благодійне товариство Габора Бетлена з Угорщини надали нам кошти для оплати за обігрівання блакитним паливом. Маючи автобус, свій робочий день розпочинаємо з 6-ої години ранку: забирає хлопчиків та дівчаток з сіл (Підвиноградів, Фанчиково, Нове Село, Вербовець) та міста. Тут вони перебувають протягом 6 годин, – зазначила Магдалина Федорівна. – Ми не займаємося лікуванням діток, а лише проводимо їх реабілітацію та соціальну адаптацію, лікувальну фізкультуру, масаж. На обліку в нас 21 дитина від 3 до 18-ти років. П’ятеро навчаються в класі загальноосвітньої школи за індивідуальною програмою. Минулого навчального року були навіть випускники. Та навіть після випускного вони до нас приходять, адже благодійний будинок завжди залишається для хлопців та дівчат другим рідним домом, де їх чекають, люблять і розуміють. Це – маленький світ, у котрому вони почуваються в цілковитій безпеці. Головне для них – бути в колективі і почуватися повноцінними членами суспільства.
Оскільки будинок засновано релігійною громадою, проводять з вихованцями уроки релігії, вчать молитов. Магдалина Федорівна каже, що тут перебувають діти різних конфесій, тож уроки релігії їм не нав’язують. А от що хлопцям та дівчатам найбільше подобається, то це рукоділля. Вони люблять малювати, ліпити з пластиліну різні цікаві фігурки, вирізати, клеїти, роблять різноманітні аплікації. Їх роботи милують око. Влітку на конкурсі по випічці тістечок навіть зайняли перше місце. Коли гарна, тепла погода, їздять і на екскурсії. До прикладу цьогоріч відвідали Мукачівський замок, були в Хусті на долині нарцисів, на оленячій та страусиній фермах…
Йосип Дудинський займається з дітками лікувальною фізкультурою та робить їм масажі з перших днів заснування будинку. А от музичний керівник будинку та вихователь Еріка Кравцова тут віднедавна і тішиться, що музика на дітей впливає дуже позитивно. Особливо полюбляють співати, коли Еріка Тіберівна грає на гітарі. Каже, що спів покращує настрій і додає дітям натхнення.
За час нашого спілкування, ходячі дітки кілька разів підходили до М. Яцканич і ніжно пригорталися до неї, мов до рідної мами. Така поведінка вихованців благодійного будинку для дітей інвалідів ім. Св. Терези є беззаперечним підтвердженням того, що тут вони почуваються, наче вдома. Та й назву для закладу засновники вибрали не спроста, бо ж Свята Тереза (жила у Франції) весь свій недовгий життєвий шлях опікувалася хворими дітьми. Тут вірять, що вона і тепер огортає опікою всіх хлопчиків та дівчаток, котрі мають певні фізичні вади чи якісь захворювання.
Наталія КОБАЛЬ
