Якось, включивши телевізор, випадково натрапила на телепрограму «Панянка – селянка», однією з героїнь якої була наша землячка Анжеліка Молнар з Чепи. У ролі дівчини із села вона поводилася достойно. Мене мимоволі зацікавило: що спонукало її брати участь у цій телепередачі і чи змінилося після того щось у житті дівчини? Вона залюбки завітала в редакцію і виявилася напрочуд цікавою співрозмовницею.
– Я відправляла анкети на різні кулінарні кастинги і випадково натрапила на сайт телеканалу ТЕТ і заповнила анкету. Вже наступного дня по скайпу зі мною зв’язалися і повідомили, що я пройшла кастинг. Під час самого проекту враження були як позитивні, так і негативні. Взагалі мені сподобалося, але були такі моменти, котрі вивели мене з рівноваги… На той період я вже була студенткою університету «Львівська політехніка», проте на проекті це не афішували. Бо ж мали на меті провести паралель між вишуканою, освіченою, заможною панянкою та не дуже розумною селянкою. Саме це мені найбільше не сподобалося. Я ж не хотіла виставляти себе некультурною, тобто такою, якою я не є, оскільки в мене мама – вчителька хімії та біології і вдома в нас завжди була дисципліна і належний рівень виховання. От, приміром, мала показати, що не вмію в ресторані користуватися ножем та виделкою… Я не хотіла, аби думали, що люди із села чимось набагато гірші від городян, адже саме вихідцями із сіл є багато науковців, геніїв у різних галузях, з хорошим вихованням та високим рівнем інтелекту. Не сподобалася мені косметична процедура в дорогому салоні, коли на обличчя поставили велетенських равликів: відчуття, скажу я вам, неприємне. А от стрибок із парашутом викликав неймовірно позитивні емоції. Планую цього літа повторити його зі своїми друзями.
Мама «селянки» Єва Йосипівна підтримала дочку, так само як й інші родичі та коханий хлопець. Хоча спочатку думали, «що скажуть сусіди?» і побоювалися негативного висвітлення. Та й чужа людина в хаті дещо обмежує. Проте «панянка» – співачка-початківець Женя Дядик виявилася непоганою людиною і швидко знайшла спільну мову із сільською вчителькою.
– Зйомки проводили у жовтні, а вийшла передача в ефір у лютому. Від того часу її вже повторювали кілька разів. Проте щоразу бачити себе по телевізору цікаво. Завжди бачу певні свої недоліки, приміром – вжиті у розмові русизми. Проте це життя, я висловлювала свої власні емоції та думки, а не озвучувала написаний чужою рукою текст сценарію. До того ж я з угорськомовного села і хоч вдома батьки змалечку розмовляли з нами українською, та легкий акцент у вимові чути. Та вважаю, що завжди корисно побачити себе зі сторони, оцінити і зробити висновки. До участі в передачі я була дещо замкнутою, боялася експериментів і не дозволяла собі вийти за певні умовні рамки. Тепер, здолавши стереотипи та обмеження, я стала більш відкритою, з’явилася віра у власні сили та можливості. Я усвідомлюю, що власні досягнення та здобутки більше цінуються, аніж мати все готове. Під час участі в передачі я хотіла спробувати, чи змогла б жити у великому місті, проте мені більше до вподоби тиша та спокій невеликих містечок. Проте раджу всім дівчатам не боятися брати участь у подібних телевізійних проектах, оскільки це – цікавий експеримент та корисний досвід.
Цьогоріч дівчина отримає диплом за спеціальністю «хімік-технолог харчових добавок і косметичних засобів». Анжеліка вже подала заявку на участь в кулінарному реаліті-шоу «Мастершеф», що на телеканалі СТБ. Каже, якщо не пройде, пробуватиме себе на кастингах угорських телепередач. А поки що А. Молнар захоплюється подорожами, хоче спробувати свої сили у деяких екстремальних видах спорту. А нещодавно хлопець подарував їй подарунок — катання верхи на конях. Після участі в телепроекті «Панянка – селянка» у Анжеліки почалося нове життя, – наповнене новими враженнями, емоційно-барвисте та різноманітне.
Наталія КОБАЛЬ
