Кожна людина унікальна! У кожного свої власні проблеми, бажання і цілі. Хтось читає мої статті, будучи повністю задоволеним своїм життям, і має бажання підвищити його якість або прагне самовдосконалення. Хтось читає в надії позбутися депресії або невпевненості у собі, бажаючи досягти внутрішнього спокою чи щастя в коханні. Хтось, щоб зробити своє життя більш насиченим, творчим і цікавим. А хтось – просто від нічого робити і щоб було про що поговорити. Моє вітання усім читачам, без винятку! Впевнений, що тим, хто вникає у те, про що читає, психотехніки самозахисту обов’язково стануть у нагоді і не один раз!
У попередніх статтях йшлося про те, що кожна людина бачить світ по-своєму і формує власну унікальну картину світу. Проте формування цієї картини світу проходить у відповідності до закладеної у її свідомості і підсвідомості системи програм, обумовлених минулим досвідом. Якщо минулий досвід людини був здебільшого позитивний, вона дивиться на життя більш оптимістично і якщо до цього вона ще і розвивалася багатогранно, то їй легко навчитися отримувати насолоду від багатьох речей – музики, читання, природи, спілкування з друзями, інтелектуальних ігор, занять спортом і тому подібного. Така людина отримує щоденно набагато більше позитивних емоцій, ніж та, життєвий досвід якої в силу різних обставин був скоріше сумним, аніж радісним, а круг інтересів обмежений.
У будь-якому випадку надлишок позитивних емоцій нікому не зашкодить і приведені нижче визначення і вправи послужать тому, щоб у вашу картину світу дописалася нова програма – програма стабільного позитивного емоційного фону.
У світі нема нічого дивовижного, так як у ньому все дивовижне, і тому дивуватися чомусь одному – це значить втрачати картину світу в цілому і, відповідно, ставати уразливим. Тільки розлите спокійне дивування оточуючим нас світом приносить насолоду ним, заставляє кожного відчувати його смак по-новому та приносить знання про нього.
Стабільний емоційний фон – це якась точка рівноваги, у якій перебуває людина в момент, коли її фізичний стан знаходиться у нормі і обставини не вимагають реагувати на ситуацію, що склалася загостреними емоційними реакціями, тобто, найбільш характерний для неї стан в момент, коли вона здорова і спокійна. Для настрою кожної людини, яка не практикує психотехніки, характерний так званий ефект маятника.
Ефект маятника полягає у тому, що чим сильніше маятник емоцій качнеться в один бік від точки рівноваги, тим сильніше він потім відклониться в протилежний. За межею позитивних емоцій, за захопленням ейфорією слідує падіння в прірву депресії і смутку.
В залежності від темпераменту і збудженості нервової системи «емоційний маятник» по-різному проявляється у різних людей. У людей урівноважених і не схильних до бурного прояву емоцій його прояв майже не помітний. Але у дуже емоційних людей, особливо тих, які шукають привід для хорошого настрою і емоційного збудження, наслідки розкачування «емоційного маятника» можуть справляти враження психічної неврівноваженості.
Прикладом розкачки «емоційного маятника» може бути нестримна перша закоханість підлітка, зазвичай обумовлена не контрольованим статевим потягом, що супроводжується викидом у кров великої кількості гормонів, зокрема ендорфінів. Викид гормонів супроводжується специфічним станом блаженства і ейфорії, які характерні для багатьох наркотичних засобів. Якщо перша закоханість не зустрічає взаємності і не знаходить виходу в сексуальному контакті, розрядки психосексуальної напруженості не відбувається і ейфорія змінюється спалахами агресії, злоби або відчаю. Протягом подальшого спілкування з об’єктом кохання або згадування про нього продовжуються викиди гормонів і в залежності від типу психіки людини – приступи блаженства або депресії та ненависть, викликана незадоволенням почуттів.
У випадку, якщо ейфоричне кохання з першого погляду виявляється взаємним і пара вступає в занадто бурний сексуальний зв’язок, психосексуальна напруженість спадає, гормони вже не бушують в крові, викликаючи піднесений настрій, і нерідко наступає емоційне і фізичне виснаження. Виникає депресія чи навіть відраза до об’єкту кохання, оскільки підсвідомо людина відчуває, що саме надмірно насичене спілкування з партнером виснажує його і в результаті приводить до страждань. Так виникає розчарування, яке може записатися в картину світу як установка, що кохання на все життя не буває, що воно спалахує на мить, а у наступну мить від нього залишається тільки попіл і розчарування.
Ця чергова помилкова установка основується на нерозумінні фізіології людини і законів природи. Закохатися і відчути себе на вершині світу – діло не хитре, мистецтво полягає у тому, щоб утримуватися на позитивній стороні маятника, нехай навіть при меншому загостренні пристрастей, але не падаючи при цьому в негативну сторону.
Люди з сильною та стійкою нервовою системою здатні на більш стабільні і стійкі почуття, а з слабкою – часто не в змозі перенести без шкоди для себе навіть інтенсивну радість.
Часто люди з слабкою нервовою системою інстинктивно бояться інтенсивних емоцій з їх різким переходом від позитивної сторони маятника до негативної, і вони живуть, закрившись в шкаралупу свого крихітного світу, що здається їм безпечним, ховаючись від усього, що могло б їх схвилювати. Ховаються від кохання, подорожей, нових знайомств, цікавих пригод та інших цікавих занять. Прагнучи безпеки та врівноваженості, вони буквально обкрадають себе, позбавляючи себе задоволення багатьох так необхідних людині потреб в соціальних контактах, у дозах того стресу, що бадьорить, але не виснажує, в коханні, в фізичному навантаженні і так далі.
Стабільний емоційний фон – це і є та сама точка рівноваги, через яку проходить в своїх коливаннях «емоційний маятник». У кожної людини ця точка має своє емоційне забарвлення. Одна людина в ній може бути спокійна і зібрана, друга – байдужа і в’яла, третя – злегка пригнічена і сумна.
Людина, яка живе повноцінним життям, практикує в якості стабільного емоційного фону стан спокійної І тихої радості, легкого дивування І захоплення чудом навколишнього світу ТА власного існування.
За допомогою психотехнік людина укріпляє свою нервову систему таким чином, щоб вона витримувала все більш і більш сильні емоційні сплески без нервового і психічного виснаження. Від сильних емоцій треба повертатися на плато стабільного позитивного емоційного фону. НЕОБХІДНО ВЧИТИСЯ ПОЗБУВАТИСЯ НЕГАТИВНИХ ВІДЧУТТІВ І ВІДНОВЛЮВАТИ СВОЇ СИЛИ У ВИПАДКУ ПРОЯВЛЕННЯ НАЙМЕНШИХ ОЗНАК ВТОМИ І ВИСНАЖЕННЯ.
Дякую за увагу до викладеного у статті матеріалу. Далі буде ще багато цікавого.
З повагою Віктор Черніков, інструктор з самозахисту ФЦ «ДАРТ»
(в статті використані матеріали відомих психологів Олександра та Ірини Медведєвих)
