«Я дерево, я сніг, я все, що я люблю,
І може, це і є моя найвища сутність.»
Ліна Костенко
Видатна українська поетеса, геніальна, неперевершена, особистість з великої літери, жива легенда сучасності Ліна Костенко нещодавно відсвяткувала 85-річний ювілей. Добрим словом вшанували її і ми спільно з учнями Виноградівської ЗОШ № 4 літературно-мистецьким вечором «Мого народу гілочка тернова».
У нашій книгозбірні читають, слухають, милуються, насолоджуються її поетичним даром, обговорюють та радять іншим зазирнути в поетичні збірнички величної поетеси нашої сучасності, яку з гордістю називають в народі «Живим класиком української літератури». Її творчість – велике, глибинне, невичерпне, справжнє джерело живих, яскравих, життєстверджуючих цитат. Її яскрава поетична мова випромінює якусь незбагненну привабливу силу, від якої не відірвати погляд, думки, почуття, вона захоплює, заполоняє душу і серце своєю величною красою і мудрістю, вишуканістю поетичного вислову. Ліну Костенко знають, люблять і обожнюють мільйони людей в Україні. Ми горді, ми пишаємось, що на нашому українському поетичному небосхилі зійшла й променіє усіма поетичними барвами нова, яскрава зірка – Ліна Василівна Костенко.
Із зацікавленням слухали присутні виступи учнів Ірини Міндак, Керолайн Міговк, Андріани Назаренко, Олександри Слободяник та Кароліни Васильцюн. Під час вечора відбувся діалог Ліни Костенко (в її образі виступила учениця 9-А класу Олександра Слободяник) з Долею, Музою, донькою, кореспондентом. Влучно доповнювали музичні композиції та слайд-шоу поезій «Послухаю цей дощ», «І все на світі треба пережити», «Я дуже тяжко вами відболіла».
Молодь переконалася в тому, що її ліричні поезії про любов, про природу, її філософські роздуми і картинки з життя пройняті такою снагою і таким відчуттям вічності, що інколи здається: краще написати уже неможливо, краще сказати людині просто не сила. І стає зрозумілим – геній поезії Ліни Костенко невичерпний.
Ганна ПОПОВИЧ,
заввідділом обслуговування ЦРБ