Цікаво, а ви замислювалися про небезпечні емоції, що викликають нині теленовини? Навіть дорослим важко сприймати потік інформації, що ллється з телеефіру – про загиблих, поранених, про каліцтва і похорони захисників України, про горе і втрати жителів зони АТО. Паніка, страх, тривога – і все це, до того ж, в умовах економічної кризи, тотального підвищення тарифів та цін на продукти. Тож чи варто дозволяти дітям переглядати теленовини з кадрами війни на Сході України? Наскільки травмує це їхню психіку? Коментар на цю тему «Новинам Виноградівщини» надала керівник районного центру практичної психології і соціальної роботи Світлана ТОДАВЧИЧ:
– Буремні події, які останнім часом відбуваються в нашій країні, безпосередньо стосуються нас усіх і це, безперечно, дуже сильно впливає на психіку і дорослих, і дітей. Діти ж є активними свідками цих подій і загалом усіх процесів, які проходять у нашому суспільстві. Криза, яка охопила Україну, відчутно впливає і на батьків, особливо на виконання ними їхніх батьківських функцій, а це, природно, позначається й на дітях. Саме в такий важкий період, як нині, у людини (як у дорослої, так і в дитини) відбуваються певні зміни в психіці (зокрема, порушення здатності любити, зниження працездатності і фактично втрачається насолода від життя). Під тиском обставин знижуються й ті механізми, які закладені в нас природою й не можуть протистояти тим впливам подій та процесів, які відбуваються. Здавалося б, ми живемо на Заході України, а буремні події відбувалися в її центрі, антитерористична операція – на Сході, але все ж таки наші діти спостерігають за ними, бачать їх через ЗМІ, відчувають їх через страх своїх батьків, їх розгубленість, агресивні і тривожні настрої. Для дитини нелегко зрозуміти, що насправді відбувається в країні, і часом це призводить до переживань, почуття безпорадності, тривоги. Навіть маленькі діти можуть переживати такі сильні почуття, як і дорослі. І ці драматичні події, свідками яких ми є нині, у дітей проявляються набагато сильніше. Кожна дитина сприймає їх і реагує на них по-своєму (в залежності від характеру, емоційного стану, віку). Для дітей дуже важливою є думка дорослих. Психологи стверджують, що коли настають екстремальні чи травмуючі психіку події, то спочатку в нас в організмі відбувається мобілізація всіх наших ресурсів, але з часом він виснажується. Тоді це проявляється в депресивних станах, у нервово-психічних напруженнях. У такому разі важливо зрозуміти, що якщо процес впливу екстремальних умов не зупинити своєчасно, то цілком можливі глибокі стресові розлади. Якщо ж стреси тривалий час впливають на дитину, то виникає таке явище як посттравматичний стресовий розлад – ця проблема набагато глибша і серйозніша, вона може мати серйозні наслідки у старшому віці. Пам’ятаймо: якщо у батьків паніка, то панікуватимуть і діти. І саме підтримка дорослих (батьків, педагогів) є вирішальною для того, щоб дитина змогла подолати негативні наслідки посттравматичного стану. Якщо ж відсутня своєчасна психологічна підтримка, то в дітей можуть виникати стресові реакції, серйозні емоційні та поведінкові розлади, ба навіть депресії. Тому потрібно не тільки любити свою дитину, але й чути її і надавати можливість будувати своє бачення світу за допомогою дорослих.
Звісно ж, не можна забороняти дитині дивитися теленовини, якщо вона хоче. Але в дозованій нормі і на доступному для неї рівні, відповідно її віку їй потрібно допомогти сприйняти інформацію. Коли вона бачить на телеекрані смерть, кров, багато поранених, звичайно, реагує на це. Проте не можна захищати її від цього, категорично забороняючи дивитися телебачення. Адже якщо дітей щось цікавить, вони знайдуть вихід на це через інші моменти, аби зрозуміти для себе ту чи іншу подію або явище. Кожному батькові і матері потрібно бути хорошим, тонким психологом, щоб побачити, наскільки дитина готова сприйняти з телеекрана негативну інформацію, травмуючу психіку. Зізнаймося, ми, дорослі, самі не можемо зрозуміти, чому в нашому суспільстві розгортаються події так, а не інакше. У нас теж суб’єктивне відношення до війни на Сході України. У кожного своє бачення і розуміння. І, слід зазначити, що нині дуже багато навіть дорослих знаходяться в стресових станах…
До речі, в нашому районі навчаються 52 учнів-переселенців із зони АТО, троє – з Криму. Наші практичні психологи здійснюють їх психологічний супровід, допомагають цим дітям прижитися в учнівському колективі, почуватися в ньому комфортно, зручно. А загалом, за спостереженнями та анкетуваннями, що проводяться ними в процесі роботи, в дітей відмічається рівень тривожності та страху перед завтрашнім днем. Такі, на жаль, реалії сьогодення.
Ганна КОБАЛЬ
