Бактеріальний опік плодових – небезпечне карантинне захворювання

В останні роки почастішали випадки захворювання плодових дерев. Але успішному вирощуванню їх, одержанню стабільних урожаїв високоякісних плодів перешкоджають різні хвороби. Найбільш небезпечною серед них є бактеріальний опік плодових. Уражуючи вегетативні і генеративні органи, збудник хвороби зумовлює зменшення врожайності, пригнічення загального стану і стійкості рослин. Встановлено, що шкідливість «опіку» може сягати до 90 % втрат плодових дерев.
Збудник хвороби – Erwinia amylovora (Burill) з родини Pseudomonadaceae. Для України ця хвороба є карантинною. Вперше збудника бактеріального опіку було виявлено в 1997 року в Чернівецькій області. Згодом виявили поодинокі вогнища збудника у Закарпатській області. Окрім яблуні, хвороба уражує грушу, айву, глід, сливу, горобину, малину, смородину, хурму та інші культури.
Збудник зимує виключно в інфікованій рослині-господарі. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають у рослини через квітки, рани, тріщини, продихи. З розвитком хвороби бактерії поширюються по корі, гілках і стовбуру, уражуючи все дерево, що призводить до його загибелі.
Зараження рослин може відбуватися в різні періоди вегетації, коли температура повітря є оптимальною для розмноження бактерій, а також наявне зволоження, опади та комахи переносники.
В Україні вперше E. amylovora виявлено у 1999 р. в Чернівецькій області. Карантинний режим було запроваджено на площі 150 га. Потім виявили поодинокі вогнища збудника бактеріального опіку плодових у Закарпатській області на присадибних ділянках громадян у Берегівському, Виноградівському, Ужгородському та Іршавському районах. Вогнища хвороби у цих областях були ліквідовані, і карантинні режими скасовано.
Найбільш сприятливими для розвитку захворювання навесні є температура повітря вище +18°С та відносна вологість повітря 17 %. Розвитку інфекції сприяють тривалі дощі та висока вологість. Співвідношення високої атмосферної та ґрунтової вологості підвищує внутріклітинну вологість тканини рослини і тим самим прискорює рівень розмноження та виживання E.аmylovora.
Виділяють три критичні періоди появи хвороби: ранньовесняний (період розпускання бруньок і цвітіння); літній (період інтенсивного росту дерев); осінній (період посиленого сокоруху).
Уражуються гілки, квітки, плоди. Хвороба розпочинає свій розвиток з раптового в’янення квіток, молодих листків, пагонів. Листки чорніють, скручуються, відмирають, але не опадають.
Уражені органи набувають вигляду обпалених, чорніють. Плоди, що з’явилися, стають зморшкуватими, чорніють, зменшуються і не опадають, стиглі плоди не уражуються. Уражені молоді пагони і гілки спочатку стають ніби налитими рідиною, яка через певний час починає сочитися і стікає по корі у вигляді ексудату і застигає у вигляді краплинок від янтарно-жовтого до темно-бурого кольору. Типовим є гачкоподібне згинання кінчиків пагонів.
На корі старших за віком гілок з’являються клиноподібні виразки, які можуть повністю їх оперізувати і призводити до загибелі дерев. На зрізі виразкова тканина має червонувато-коричневе забарвлення, а уражені судини утворюють мармуровий малюнок. Інколи кора навколо виразки розтріскується. За вологої, теплої погоди з тріщини виділяються краплини молочно-білого ексудату.
На великі відстані бактеріальний опік може бути перенесений насамперед з рослинами-господарями, що містять приховану інфекцію, садивним матеріалом і прищепами. Збудник опіку може розповсюджуватися комахами (попелиці, бджоли, оси, мухи, джмелі, фітофаги – попелиці, галиці), птахами, з дощем і повітряними масами. Ураження рослин посилюються при недотриманні правил дезінфекції і недбалості при догляді, обрізуванні, щепленні.

Агротехнічні заходи:

Cильно уражені опіком плодові дерева знищують шляхом викорчовування і спалювання їх. При незначному ураженні окремих гілок опіком проводять п’ятиразовий обробіток в період цвітіння плодових дерев бордоською рідиною. У період спокою пізно восени роблять обрізку окремих гілок: молодих на відстані 20-25 см від місця ураження, старих – на відстані 10-15см. Як профілактичний захід рекомендується проводити викорчовування дикорослих груш, які можуть бути джерелом інфекції.
Для запобігання поширенню хвороби бактеріальним опіком плодових пропонують інтегровану програму хімічних заходів у поєднанні з поліпшенням санітарного стану садів, підрізуванням, викорчовуванням, підживленням дерев і використанням стійких або толерантних сортів. У Північній Америці обприскування стрептоміцином у період цвітіння дає досить добрий ефект. У Європі стрептоміцин заборонено до використання у сільському господарстві, тому випробовують інші хімічні препарати, такі як: Фламеквін, Касугаміцин, Фосетил. Для стримування розвитку бактеріального опіку плодових рекомендують обробки мідьвмісними препаратами з інтервалом п’ять днів, з періоду відкриття 5%, 50%, 100% квітів.
З метою знищення вогнищ бактеріального опіку плодових та запобігання подальшому розповсюдженню слід застосовувати ряд заходів. Викорчування і спалювання рослин у насадженнях, де всихання дерев сягає понад 30%. Якщо зараження бактеріальним опіком незначне, допускається видалення окремих уражених гілок (під час випилювання уражених гілок захоплюють здорову тканину на 20–40 см нижче видимої межі ураження). Обов’язкова дезінфекція садових інструментів 10%-м розчином мідного купоросу, 70%-м метиловим спиртом або 10%-м розчином гіпохлориту натрію — NaOCl — та дезінфекція зрізів 1%-м розчином мідного купоросу й обмазування їх садовим варом або емульсійною фарбою. Видалення дикорослих рослин-господарів, особливо глоду і кизильнику, що ростуть на відстані ближче 500 м до саду.

Ондрео Резеш, Володимир Орябка, Михайло Чонговай, Михайло Глагола, державні інспектори