Нинішня українська влада рішуче налаштована зробити землю товаром. І рухається до відкриття ринку землі аж занадто успішно, зробивши в цьому напрямку певні кроки. Бо на сьогодні Земельний кодекс, яким користуємося з 2001 року, застарів на 20 років ще на час його ухвалення і спрямував земельні відносини в інституційну пастку. Спеціалісти справедливо наполягають, що настав час розробити новий Земельний кодекс і на законодавчому рівні поновити державну земельну статистичну звітність, яку не здають з 1 січня 2016 року, сформувати повноцінний державний реєстр (кадастр) земельних ділянок, починаючи з реєстру державних земель, земель міністерства оборони, сільськогосподарських – усіх категорій; переоцінити сільськогосподарські землі, адже нормативно-правова оцінка гектара – на рівні 30 тисяч гривень – це економічно не обгрунтований базис капіталізації; змінити систему земельного податкування, вийшовши на європейський рівень земельних платежів, які б стимулювали, обмежували і загалом виконували прогресивну роль. Окрім того, слід зупинити корупцію в земельних відносинах шляхом ліквідації корупційних схем і вертикалей, системи наказного перерозподілу земель, централізації погоджень, сертифікації виконавців, електронних земельних торгів з їх віртуальною справедливістю, переформатувати уповноважені органи виконавчої влади в земельній сфері. Я вже не кажу про створення державного земельного банку як державної іпотечної установи, що кредитуватиме операції з викупу земель селянами та фермерами і надаватиме кредити під заставу землі. Це слід робити навіть при тому, що багато хто виступає проти нової моделі ринку, побоюючися невизначеності. Та все ж шанси для зняття мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення у 2020 році як ніколи великі. Хоч так звані «захисники» рідної землі, які, будучи при владі, свого часу самі ініціювали зняття мораторію, усіма засобами намагаються затягувати прийняття проєкту, діючи за принципом: «Чим гірше — тим краще». Про це свідчить і перенесення розгляду Закону 6 та 7 лютого 2020 р.
Однак, сьогоднішня влада не має іншого вибору, ніж пройти дорогу із запровадження ринку землі до кінця. Бо без проведення цієї реформи більшість електоральних обіцянок теперішньої влади будуть популістичними закликами.
Аналізуючи хід подій до запровадження реформи, чинна влада вимушена робити певні поступки: довелося пожертвувати достатньо ліберальним «урядовим» проєктом, який вимушено був замінений більш консервативним «депутатським», що у початковій редакції відтерміновував допуск до ринку юридичних осіб з іноземним капіталом до 2024 р. та встановлював більш жорсткі обмеження на обсяг земель в одних руках; згодом у процесі підготовки до другого читання було зроблено ще одну серію поступок, але вони навряд чи задовольнять критиків.
У тексті, підготовленому комітетом (з високим ступенем вірогідності, саме цей текст буде ухвалений як закон), зберігається положення про зняття мораторію на відчуження земель сільгосппризначення з 1 жовтня поточного року. Мораторій залишається лише в суттєво усіченому обсязі щодо с/г земель на окупованих територіях.
Максим Василина
