Нарешті суспільство може легко видихнути – Центральна виборча комісія зареєструвала рекордну для України кількість кандидатів у президенти – 44 чоловік (у 2004 році було 26). В цілому ж документи в ЦВК подали 90 бажаючих. Серед них – сорок чоловіків, чотири жінки, середній вік їх складає 50 років. Серед зареєстрованих – 16 нині діючих народних депутатів. І на кожній кухні зараз дивуються, чому претендентів так багато. Та тому, що в людей забрали право імпічмента президента, право відкликання народного депутата, право на референдум. Діяли б ці інституції – було б по-іншому.
Перелічувати всіх бажаючих обійняти найвищий у державі пост – займе багато часу. Повторно боротимуться за нього Порошенко, Тимошенко, Богословська, Богомолець. Є в списку відомі політики Каплін (висуванець «Соціал-демократичної партії»), Наливайченко (голова партії «Громадсько-політичний рух «Справедливість»), Садовий (керівник партії «Самопоміч»), Купрій – заступник голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Мураєв – член партії «НАШІ», Гриценко – доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», член партії «Громадянська позиція», Тарута – член партії «Основа», Шевченко – член партії «УКРОП», Бойко – член партії «Опозиційний блок», Ляшко – голова депутатської фракції «Радикальної партії», Вілкул – член партії «Опозійний блок – Партія миру і развитку», Ківа – член Соціалістичної партії України, Кошулинський – голова секретаріату партії «Свобода», Добродомов – член партії «Народний контроль». Кармазін – президент ГО «Інститут права і суспільства», член Партії захисників Вітчизни.
А є й зовсім маловідомі імена. Наприклад, Балашов – член партії «5.10», Корнацький – народний депутат, безпартійний. Шевченко – президент благодійної організації «Успішна Україна», Кривенко – народний депутат, суб’єкт висування «Народний Рух України», Журавльов – голова Федерації футболу м. Маріуполя, самовисуванка Литвиненко, яка тимчасово не працює, Ващенко – голова правління ГО «Влада народу», Петров – продюсер ГО «Люмпен продакшн». Гнап – член партії «Сила людей»… Здивував своїм бажанням стати президентом 75-річний Олександр Мороз. А також Роман Насіров – ми всі ще пригадуємо його показове засудження за величезні збитки і не менш гучне звільнення.
Вдалися й до вкрай неприємного (і всім ясно, хто цьому посприяв) – знайшли і зареєстрували двійника Юлії Тимошенко – Юрія Тимошенка із Коломиї.
І всі кандидати нас нині люблять, всі дуже хочуть нам сподобатися, тому всі нам щось обіцяють. Шевченко обіцяє зарплату в 600 євро, Бойко ініціює списання боргів за комунальні послуги, Богомолець – політичну кастрацію олігархам, Вілкул – що податки будуть залишатися у селах, селищах, містах і районах… Кожен обіцяє повернути мир, але як це зробити – не кажуть. Словом, політичних заяв, за які ніхто, на жаль, не несе відповідальність, багато, а реального плану виходу з кризи нема. А нам треба не так вже й багато: щоб настав мир у державі, щоб позбулися хабарників, реанімували економіку, подолали бідність, повернули з трудової міграції працездатне населення, все інше з часом наладиться. Та наші люди більшості політикам уже не вірять, а подекуди влаштовують їм спротив, до речі, не без участі опонентів. Так, у Житомирі під час зустрічі Гриценка з виборцями відбулася сутичка між прихильниками кандидата і групою невідомих тітушок, привезених із Києва. Вілкула не пустили на підприємство на Донеччині, спробували зірвати зустріч Зеленського у Львові. Вкрай неприємно чути про такі речі. І хоч нещодавно у прямому ефірі телеканалу 1+1 кілька кандидатів у президенти підписали угоду про об’єднання зусиль проти боротьби один з одним, а також публічний Меморандум з Національною спілкою журналістів України про чесні вибори і свободу слова, я особисто щось не дуже в це вірю, бо ж цього разу вперше за роки незалежності Верховна Рада не ухвалила закон про участь ЗМІ у виборчій кампанії, а зараз засоби масової інформації, насамперед телебачення, сміливо можна вважати владою номер один, з якої черпає інформацію (правдиву і вкрай брехливу) більшість населення. Медіаринок нині поділений між олігархами і сподіватися, що канал 1+1 Коломойського підтримуватиме «5 канал» Порошенка чи «Україну» Ахметова або «Інтер» Фірташа – марна справа. У нас немає спільного дискусійного поля, взагалі немає його ніякого, не кажу вже про державне, що мало би існувати. Тому люди й вірять тому, що чують і бачать з «ящика» – в брудній політиці розуміються не всі.
Та прикро ще й те, що багато людей помилково вважають, що на вибори можна не йти – все одно оберуть того, кого хочуть. Це неправда, кожен ваш голос має значення! І ще – людям мало роз’яснюють, де і як завчасно можна звірити себе у списках виборців – у день виборів зробити це буде неможливо. Так от, повідомляю жителів нашого району: знайти себе (або не знайти) можна у списках відділу ведення Держреєстру, що розміщений у кабінеті 303 у приміщенні колишнього будинку побуту у Виноградові (тел. 2-34-98). Не полінуйтеся заглянути сюди, щоб потім не виникало таких казусів, як на минулих виборах – дехто давно виїхав на ПМЖ за кордон, дехто помер, а в списках вони все ще значаться…
Мальвіна САВИНЕЦЬ
