Серед національних меншин, що проживають у Румунії, українці займають третє місце. Це – досить велика і згуртована спільнота в цій країні, яка турбується про те, щоб не загубилися тут українські національні надбання і були створені відповідні умови для розвитку та виховання своїх дітей в цій країні, щоб примножувати і берегти матеріальну та духовну культуру своєї нації.
Необхідно наголосити, що Румунія сьогодні досить позитивно ставиться до таких національних громадських організацій, бо її на це зобов’язують вимоги Європейського Союзу, повноправним членом якого вона прагне стати. Хоч і мали тут у минулому часі утиски національних меншин при диктаторському керівництві країною режимом Чаушеску, але сьогодні ці негативи усунено і українці Румунії на рівні з іншими нацменшинами мають можливість реалізувати свої програми в цій країні, і, навіть, одержують фінансову підтримку від свого Уряду на проведення публічних заходів, фестивалів, випуск газет, журналів, книг. Такі сприятливі умови для громадських організацій говорять лиш про те, що в цій країні запроваджуються в життя принципи Європейської Хартії. Майже в кожному повіті Румунії створено філії Союзу Українців Румуні, які діють відповідно до чинних законів цієї країни і своїх статутів.
Сату-Марська філія Союзу Українців Румунії (СУР) є однією із не дуже великих, що до кількості членів, бо переважно в цьому повіті проживають румуни та угорці, а українці займають лише 2 % від кількості населення повіту. Після перемоги демократичних сил над диктатурою, в м. Сату-Маре було створено філію Спілки, яку очолив відомий громадський активіст повіту Мигаль Мочаку. З часом до цього об’єднання вступили мешканці сіл Тарна Маре, Турц, Микули, Бичку – прикордонні регіони, де проживають етнічні українці. За період своєї діяльності на рахунку Сату-Марської філії СУР досить багато хороших справ. Завдяки ініціативі М. Мочаку в цьому прикордонному місті було встановлено пам’ятник українському поету Т. Г. Шевченкові за кошти меценатів цього міста. Відкрито декілька недільних шкіл для українців, а також дитячий садочок із спілкуванням на материнській мові в селі Микули. Останні 5 років філію СРУ в Сату-Маре очолює пані Горват Люба, кандидат історичних наук, співробітник повітового музею.
– Для нас, українців Румунії, – каже вона, – дуже важливі контакти із Великою Україною, бо досить значна частина жителів прикордонного регіону розмовляє на двох мовах – румунській та українській. І багато із наших мешканців має родичів та друзів в Україні. Тож через такі контакти ми налагоджуємо зв’язки із родичами, що живуть по інший бік державних кордонів. При цьому маємо можливість спілкуватися із громадськими та державними діячами цього регіону, впливати на проблемні місцеві питання та запозичати один від одного хороші справи. Ми сприяли підписанню угоди про партнерські стосунки між Виноградівською, Хустською райрадами України та Сату- Марським повітом Румунії, а також сільськими громадами Хижа, Черна, Велятино – Тарна Маре, Микули. Представники нашої організації, – продовжує вона, – побували на фестивалях «Волоські страви», «Чернянська начанка», «Угочанська лоза», «Пиття-фест». Крім українців, до складу делегації входять політичні та громадські діячі Румунії, депутати повіту та сільських громад. У ході таких поїздок обмінюємося досвідом роботи. А вдома – розповідаємо про життя на Великій Україні. Цим самим відкриваємо Україну для наших громадян, бо вони хоч і проживають у прикордонній зоні, та дуже мало знають про ваш край.
Пані Люба Горват працює науковим співробітником повітового музею в м. Сату-Маре і вивчає матеріальну та духовну культуру прикордонного регіону двох країн – Румунії та України. Необхідно відмітити, що за останні роки працівниками цього музею випущено декілька цікавих книг про традиційний костюм у національних прикордонних громадах, легенди та перекази, а також про древні письмові рукописи карпатського регіону…
Після повалення диктатури Чаушеску, в Румунії настали години демократичних змін. Тут українська меншина на рівні з іншими національностями дістала можливість об’єднуватися у свої організації і відкривати освітні та культурні заклади для найрізноманітніших потреб. Звичайно, що через політику тоталітаризму та закритості кордонів багато українців у Румунії асимілювалися з місцевим населенням і призабули свою мову та історію, але сьогодні вони хочуть відродити призабуте. Така ж сама картина була притаманна і в деяких румунських сім’ях на українській території. Обраний шлях європейської орієнтації відкриває усі можливості для національних меншин будувати європейську Румунію і разом з тим берегти свої національні корені. Велику надію покладають у Союзі Українців Румунії на транскордонне співробітництво і відкриття нових пунктів перетину державних кордонів з Україною. В цьому плані дуже зацікавлені в Закарпатській області і в Сату-Марському повіті. Всі в цьому регіоні чекають на рішення київських та бухарестських високо посадовців. Але розв’язати це питання на користь тих, хто проживає тут, ніяк не можуть, але обіцяти обіцяють. Нещодавно стало відомо, що українська Хижанська сільрада та румунська примарія Тарни Мари виграли міжнародний європейський грант на реконструкцію та відновлення роботи пропускного пункту на кордоні біля цих сіл, роботу якого ще в 2005 року було тимчасово призупинено. Відновлення його роботи з нетерпінням чекають всі жителі прикордонної зони карпатського регіону. Поглиблення контактів між державними структурами та органами місцевого самоврядування дасть можливість приймати участь у найрізноманітніших європейських грантах та спільно вирішувати питання техногенних небезпек.
Тож європейські стандарти у взаємовідносинах двох дружніх наших народів одержать нові можливості. Так вимагає теперішній час і життя. Об’єднання національних меншин та органи місцевого самоврядування прикордонної зони в цих питаннях стають ініціаторами. Етнічні українці, що проживають за кордоном, всіляко хочуть підтримувати контакти з Великою Україною і в цьому питанні мають багато хороших справ. Завдяки таким старанням, можливо, скоро вирішиться це болюче питання із малою кількістю пропускних пунктів на кордоні на користь жителів прикордонних районів.
Василь ІВАШКО, с. Черна
