Global Teacher Prize Ukraine – щорічна національна премія для вчителів, яку заснувала ГС «Освіторія» в 2017 році. Мета її не лише популяризувати новаторські підходи в освіті, а й підняти престиж викладача. Цьогоріч заявки на участь подали близько двох тисяч педагогів, які не тільки навчають дітей, а й змінюють світ. Серед них і наша землячка – вчитель мистецтва, музичного мистецтва та художньої культури міської ЗОШ №8, наймолодший «Заслужений учитель України» Людмила БОДНАРЮК, котра охоче поділилася своїми враженнями про участь в освітянському конкурсі.
– Людмило Степанівно, яким був Ваш шлях до участі в конкурсі вчителів?
– Про Global Teacher Prize Ukraine я вперше почула минулого року, коли він започаткувався і проходив в Україні. В нинішньому також всі медіа-ресурси багато про нього розповідали і активно запрошували освітян взяти участь. Я зовсім не планувала реєструватися. Але мої учні вирішили все за мене (чесно зізнаюся, до сих пір не знаю, хто саме, можу тільки здогадуватися). На мою електронну пошту надійшов лист з проханням заповнити анкету. Я довго вагалася, але врешті наважилася. А в результаті тільки мені одній не лише з Виноградівщини, а й із Закарпаття пощастило ввійти спочатку до п’ятдесятки, а потім і до топ-10 найкращих вчителів країни.
– Ви завжди хотіли працювати у школі? Розкажіть про свою роботу.
– Я не планувала бути вчителем. Перша моя спеціальність не педагогічна – «організатор культурно-дозвіллєвої діяльності, керівник оркестру». Я закінчила Ужгородський коледж культури. Музика завжди займала важливе місце в нашій родині. Мій покійний дідусь співав у церковному хорі, грав на похоронах, мама Наталія Михайлівна спочатку працювала вчителем музики в школі, потім музкерівником у дитсадку, а наразі в будинку-інтернаті №3, сестра Леся грає на флейті. Тому й не дивно, що я також музикант. Потім ще й здобула педагогічний фах у Мукачівському державному університеті. Я – фанат своєї справи. Робота – це моє хобі. Впроваджую на уроках елементи фінської системи освіти. Маю авторську розробку – технологія навчання дітей грі на японських дзвониках. Завдяки спеціальному шифру учні можуть зіграти практично будь-яку мелодію. Ця технологія розвиває в дітей логіку, математичні знання, музичний слух, точність, зосередженість, а ще вчить працювати в команді. Крім цього, опікуюся соціальним проектом для дітей з особливими потребами «Зустріч друзів» зі салоганом «Look at me, not my disability» («Дивись на мене, а не на мою інвалідність»). Я не просто навчаю дітей, а своїм прикладом доводжу, що сучасний учитель – це комунікабельна і цікава людина, наставник, друг і порадник.
– Як колеги сприйняли новину про Вашу участь в конкурсі? Чи вітали учні?
– Багато з моїх колег навіть не знали, бо конкурс новий. Наша школа велика, і всі зайняті своєю роботою. Але, коли дізналися, дуже раділи, голосували за мене, пишаються і тільки гарно відгукуються. Звичайно, я отримала багато привітань від своїх учнів та їхніх батьків. Діти мене дуже підтримували і надихали, писали теплі слова у соцмережах і пишаються мною, не зважаючи на те, що я не перемогла. А ще влаштували незабутню зустріч-сюрприз із кульками. Це було надзвичайно приємно і хвилююче.
– Які у Вас враження від церемонії нагородження?
– Зізнаюся чесно, мені досі не віриться, що це було зі мною. Церемонія проходила на найвищому рівні. Організатори і спонсори все взяли на себе – і проживання, і зачіски, і макіяжі, і сукня, і професійний фотограф. Також вони передбачили перебування наших рідних – зі мною була моя донечка Ванесса.
Всі почувалися як справжні зірки – лімузин, червона доріжка, виступ артистів. З президентом я вже вдруге бачилися, але все одно це було надзвичайно хвилююче для мене – скромної вчительки з маленького містечка. Ми отримали багато подарунків – це і планшети, різні цікаві підписки, можливість протягом року безкоштовно користуватися спеціальною ліцензованою програмою для мультимедійних технологій МОЗАБУК, а також годинники від Петра Порошенка.
– Чи потрібен такий конкурс для вчителів?
– Однозначно потрібний. А головне – він надихає вчителів повірити у власні сили. Гасло цієї премії (організатори не люблять казати конкурс) – «Вчителі важливі!». І тобі це висловлюють на кожному кроці. Тому, в першу чергу, той, хто туди потрапляє, відчуває свою значимість, адже тут створені всі умови для того, щоб піднести вчителя на вищий рівень.
– Що Вам дала участь у конкурсі?
– Цей конкурс мене стимулює рухатися вперед, надихає ще більше працювати і створювати якісь проекти, зростати професійно, а також займатися соціальною діяльністю, яку я дуже люблю. Тобто, хочеться багато втілити, є до чого прагнути і над чим працювати. Бути в топ-10 найкращих вчителів – це дуже відповідально. Наразі планка піднята високо і опускати її в жодному разі неможна.
Розмовляла Любов ТОКАЧ
