Бути військовим завжди престижно, адже хіба може бути для чоловіка найшляхетніше заняття, ніж захищати Батьківщину. В цьому переконаний і мій співрозмовник, людина, котра не уявляє свого життя без професії військового. І не тільки через те, що вона оповита ореолом романтичності, героїзму та пригод, а тому, що добре знайома йому з самого дитинства.
Біографія капітана Дмитра Мілютіна цікава і водночас непроста. Його батько – професійний військовий, якого часто відряджали в різні військові частини ПВО тодішнього союзу, у тому числі й далеке Забайкалля. Мама, як вірна дружина офіцера, завжди слідувала за чоловіком. Дмитро народився на Хмельниччині, а його дитячі роки проходили по гарнізонах у різних куточках країни, допоки сім’я не опинилася в Криму, де й залишилася.
Дмитро Мілютін завжди мріяв стати військовим. Після закінчення школи він вступив до Сумського військового інституту артилерії. За розподілом його направили служити на Закарпаття – спочатку у Сваляву, а потім до Виноградова. Тут він знайшов своє сімейне щастя – одружився з королівчанкою Олесею, з якою наразі виховують чудових синочків Ігоря та Максима. У 2004 році в званні старшого лейтенанта Дмитро Мілютін потрапив під скорочення і протягом 10 років опановував життя на «гражданці» – працював таксистом. Коли розпочалося АТО він сам прийшов до райвійськкомату і залишив свої точні дані, щоб його змогли своєчасно викликати. Адже родині доводиться винаймати житло. В результаті, повістку принесли не до нього, а до тещі в Королево. «Звичайно, як більшість несвідомих громадян, я також міг «відкосити», – каже офіцер, – але добре розумів, що країну потрібно захищати і саме військові-професіонали повинні першими показувати приклад іншим».
Він потрапив під третю хвилю мобілізації. Спочатку був Ужгородський полігон, потім кілька тижнів у Лубнах, а відтак Дебальцеве, де разом із побратимами на долю старшого офіцера батареї Дмитра Мілютіна випали найважчі місяці служби. Але завдяки відмінним знанням та досвіду, а також бойовій злагодженості підрозділів, українські артилеристи створювали чимало проблем проросійським бойовикам. Пригадує, що в декількох кілометрах стояла батарея нашого земляка – полеглого героя з Дротинців, старшого лейтенанта Василя Білака, з яким одночасно відпрацьовували цілі противника, не даючи можливості стріляти у відповідь. Такий «тандем» дуже не подобався ворогу.
«З Дебальцевського плацдарму ми виходили важко, під шаленими обстрілами та з боями, але досить благополучно. Вдалося не тільки врятувати особовий склад, але й більшу частину техніки. Бойовики підбили машину командира батареї і тільки дивом всі бійці, які були і всередині, і на броні, вціліли, навіть нікого не зачепило», – пригадує мій співрозмовник.
Затим було повернення до Виноградова і хвилююча мить зустрічі з родиною. Потім йому довелося іще раз побувати в АТО на цей раз під Луганськом. За особисті відвагу і героїзм під час виконання військового обов’язку Дмитро Мілютін нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня».
У 2015 році звільнився в запас. Він відкрив власну справу – міні-маркет «Для своїх», де працюють із дружиною. Разом із побратимами зареєстрував громадську організацію «Ветерани бойових дій Виноградівщини», щоби допомагати АТОвцям та їхнім родинам. «На жаль, люди думають, що спілка буде вирішувати за них їхні проблеми, – каже Дмитро Мілютін. – Головне завдання нашої організації – інформаційна підтримка. Тобто, можемо порадити хорошого юриста чи проконсультувати, в яку інстанцію звернутися з тим чи іншим питанням і як правильно оформити документи тощо».
Дмитро Станіславович висловив готовність поспілкуватися з молодими юнаками – майбутніми призовниками і розповісти про солдатські будні та надати поради, до чого бути готовими під час служби в армії. «Захист Вітчизни – свята справа, і кожен юнак повинен бути готовим з честю виконати цей громадянський обов’язок», – каже Дмитро Мілютін.
Як справжній сім’янин, він багато часу проводить із родиною, приділяє увагу синам, котрі також мріють стати військовими і продовжити сімейну династію Мілютіних. У вільний час віддає перевагу активному відпочинку з краплею адреналіну. А ще часто з кошиком забирається у лісові гущі, щоб у тиші назбирати грибочків.
«У переддень свята хочу щиро привітати від імені нашої організації і від себе особисто всіх українських військовослужбовців і ветеранів армії з професійним святом – Днем захисника України! Бажаю вам міцного здоров’я, щастя і добра, благополуччя в родинах, мирного неба над головою», – підсумував Дмитро Станіславович.
Ми також приєднуємося і сердечно вітаємо зі святом, наших захисників!
Любов ТОКАЧ
