Уже на порозі новорічно-різдвяні свята. Завбачливі господині заздалегідь вибрали прикраси для своєї оселі та пухнастої лісової красуні, подарунки своїм близьким. Неабияк у цьому допомагли їм місцеві народні майстрині та рукодільниці хенд-мейду – члени ГО «Виноградівські пацьорки», які щороку у пасажі між вулицями Миру та Шевченка облаштовують неймовірний ярмарок. Кожного разу дивує своїми витворами надзвичайно привітна, щира, з відкритою посмішкою жінка, городянка Тетяна ШПАК.
Створена руками цієї талановитої майстрині краса привертає з першого погляду. Її вироби такі ж привітні і душевні, як вона сама. Вони зігрівають добром і лагідним теплом, яким Тетяна Михайлівна ділиться з оточуючими. До кожного свята жінка намагається створювати особливу тематичну колекцію, яка не залишає байдужим нікого. Новорічно-різдвяні свята є найочікуванішими і найулюбленішими, адже символізують диво і казку. Тому й витвори у майстрині виходять такі ж дивовижні.
Вона з дитинства займалася рукоділлям. Якось у другому класі власноруч пошила сукенку для своєї ляльки. «Матуся спочатку навіть не повірила, що я так можу, тому мені довелося їй демонструвати своє вміння. Вона була в захваті від того, як я змогла зробити все так вправно. Звичайно, потім усі клаптики тканини, які я знаходила в шафі, були успішно порізані і використані мною. Як і всі дівчата, я також дуже любила вишивати, особливо подобалося гладдю, навіть пробувала шити бісером», – розповідає Тетяна Михайлівна.
Затим у дівчини виявився ще й хист до малювання. «Мене завжди тягнуло до фарб, до магічного їх змішування і створення своїх картин, не схожих на інші. Але, позаяк я була самоучкою, то спочатку малювала на вилитих із гіпсу площинах, а не на полотні, як усі художники. Вже потім, як вийшла заміж, у мене появилася можливість дозволити собі придбати хороші фарби і полотно, тому й роботи стали більш професійні. Декілька моїх картин навіть прикрашають стіни нашого дому», – каже Тетяна Шпак.
Якщо людина наділена Богом творчістю, то вона талановита не лише в одному виді декоративно-вжиткового мистецтва. Так само й наша героїня називає себе неординарною особистістю, майстром широкого спектра, бо не любить займатися одноманітною творчістю, а пробує сили в різних видах мистецтва – це і декупаж, і вироби з солоного тіста, гіпсу, вишиванки, бісер, розмальовані тарілки, пасхальні та новорічні композиції, міні-ялинки, віночки, підсвічники тощо. За що вона не візьметься, все їй вдається якнайкраще, а її авторські вироби виходять особливими, ексклюзивними та елегантними. Вона не тільки реалізовує свої роботи, а й залюбки дарує їх, ділячись частинкою щастя з іншими, бо знає, якими приємними бувають такі маленькі сюрпризи.
Майстриня зізнається, що не є прихильницею плагіату в хенд-мейді, бо для неї набагато цікавіше вигадувати щось своє, втілювати в роботах власні ідеї. Дякувати Богу, їх Тетяні Шпак наразі не бракує. Не стає на заваді втомленість після робочого дня у ветеринарній аптеці. Вона обов’язково сідає за улюблену справу і до пізньої ночі творить, бо є відданим фанатом свого хобі.
Багато залежить від того, з яким настроєм майстер береться за роботу, бо часто думки передаються і навіть кольори чи матеріали мимоволі підбираються. Адже в рукоділлі з прадавніх часів прихований якийсь певний таємничий зміст. Тому жінка намагається творити лише з позитивними емоціями, аби створені нею вироби дарували людям радість.
Її талант успішно передався донькам. І хоча професійно мистецтву наразі присвятила себе лише старша Люба, середня Тетяна (майбутній хірург) – також надзвичайно творча натура, а за ними не відстає і найменша Ксенія, яка з п’яти років віддає перевагу ліпці. Як справжні люблячі і віддані батьки, Тетяна Михайлівна разом із чоловіком роблять усе, щоб розвивати таланти та вміння своїх доньок-красунь, завжди радіють і пишаються їхнім успіхам. Часто усією родиною вони йдуть на природу, де збирають різний матеріал для її майбутніх композицій, завдяки чому вони набувають особливої родзинки. Звичайно, зараз багато всього необхідного можна придбати в спеціалізованих магазинах, що також полегшує працю. Коханий чоловік підтримує захоплення дружини, і це дає ще більший стимул для творчості.
Вдивляючись в обличчя майстрині – справжньої чарівниці, бачиш любов і радість в кожному витворі її талановитих рук. Неможливо не захоплюватися таким дивом, яке з-під них виходить, змушуючи завмирати серце, задаровуючи незрівняною красою.
Любов ТОКАЧ
