Цьогорічний День молоді Виноградівська міська рада організувала у напрочуд азартному, молодечому дусі. Конкурси, забави та розваги так і манили нових учасників. Навіть військова форма не стримала солдатів нашої військової частини, аби не взяти участь бодай у «найсмачніших» змаганнях. Головним призом цього дня був велосипед і виборов його солдат строкової служби Дмитро Шмаль своїм добрим апетитом.
– На Виноградівщину я приїхав з Дніпропетровської області. Тут мені дуже подобається, адже місто менше, ніж наше Дніпро, спокійніше. Гарний краєвид, привітні люди. Після навчання в коледжі, я здобував вищу освіту, паралельно працюючи вчителем фізкультури у місцевій школі. Навчав діток від 1 до 11 класів, навіть мав уроки у дитячому садку. – розповідає про себе Дмитро Сергійович. – До здобуття диплома про вищу освіту мені лишилося півроку, коли у отримав повістку з’явитися до військкомату. Звісна річ, можна було на півроку відстрочити, та я і не намагався, адже переконаний, що військовий вишкіл обов’язково стане мені у нагоді. Коли хлопці кажуть, що бояться йти служити, щоб їх не забрали у АТО, на мою думку – це нічим не обґрунтовані абсолютно безглузді відмовки. Адже всім відомо, що солдатів строкової служби для участі в бойових діях не відправляють. Служать зі мною переважно хлопці з Дніпропетровської та Тернопільської областей. Протягом цих 9-ти місяців ми вже встигли здружитися. Годують нас тут дуже смачно та корисно, видно, що кухарі стараються. Коли, одразу після призову, нас відвезли у Дніпропетровський військкомат, дали їсти картопляне пюре ріденьке з водою. Я подумав, що за півтора року служби в армії, геть схудну. Та коли приїхав у військову частину Виноградова, кардинально змінив свою думку. Щодня нам готують різні каші чи картоплю, до гарніру – м’ясо чи рубу і салатик, а на свято чи неділю випікають котлети або відбивні. Щоранку на сніданок дають булочку, сир та масло, на обід обов’язково смачний борщ чи суп.
Довподоби солдату і природа Виноградова. Каже, що у них велике місто і не таке озеленене, як наше. А от поля за містом засіяні зерновими культурами, та найбільше засаджені чорноземи картоплею, цибулею, морквою та іншими овочами. Та й до організації свят в нас підходять відповідальніше. Так, вони вже були на вшануванні ветеранів з нагоди Дня перемоги у другій світовій війни. Вражений, як багато у нас ветеранів ще лишилося вживих і всіх їх пам’ятають, поважають. Та найбільш позитивні враження у Дмитра від Дня молоді, де військові розгорнули виставку зброї. Відтак командування військовою частиною дозволило їм взяти участь у народних гуляннях. Аби мати приємні враження на спомин про службу в місті над Тисою, юнаки вирішили взяти участь у конкурсах та розвагах. Так, один солдат пив квас, але мав сильних конкурентів, тому не виграв приз, а от Д. Шмаль ще з одним товаришем взялися їсти хот-доги на швидкість, навіть не замислюючись над тим, що можуть зірвати джек-пот. Позаяк сам хлопець – спортсмен, то й азарт і прагнення перемоги йому притаманні. А коли ще й публіка енергійно підтримує… Зараз Дмитро пригадує підбадьорюючі вигуки побратимів і людей, котрих він взагалі не знає. Та все ж вони додавали драйву. Як результат – виграв головний приз, тим самим збагативши свій словниковий запас новим закарпатським словом – біціглі.
– У нас є старший прапорщик Степан Корпош – хороша людина, яка нас добре виховує. Тож перед змаганнями я пожартував, що сьогодні він буде їздити на нових біціглях. Але так і сталося. Ми одразу подзвонили йому (Степан Іванович того дня був вихідний і відпочивав на рибалці), та він вирішив, що ми щось начудили. Почувши про обновку, був приємно вражений. Ми також всі були задоволені, «обкатали» обновку на плацу. Переглядаючи наступного дня відео з поїдання хотдогів, зізнаюсь, навіть і не думав, що можу так швидко їсти (сміється – Авт.). Вже бачили в Інтернеті і всі мої рідні та друзі. Проте велосипед лишається у військовій частині. Живіт не болів, та вечеряти мені вже не хотілося. На концерті ми вже не були, проте виступи закарпатських гуртів бачили по Інтернету. Нам сподобалося. Ще раз хочу відзначити організаторські здібності вищого рівня під час проведення свят, – ділиться спогадами мій співрозмовник.
Після закінчення строкової служби, Дмитро Шмаль повернеться додому до своїх любих учнів, за котрими дуже сумує. Проте приємні спогади про Виноградів залишаться у його пам’яті назавжди.
Наталія Кобаль
