В освітянських колах Гейза Гейзович ШЕВТЕР відомий як директор Великопаладської школи, педколектив якої очолює 17 років поспіль. І ось уже майже три десятиліття він працює на ниві розумного, доброго, вічного. Та попри професійну діяльність займається ще й громадською – триває його перша каденція в статусі депутата районної ради, а доти багато скликань Гейза Шевтер був депутатом сільради. Отож, про справи депутатські та освітянські – в інтерв’ю з гостем редакції.
– Гейзо Гейзовичу, які проблемні питання доводиться вирішувати членам депутатської комісії, до складу якої Ви входите?
– Я входжу до складу освітньої постійної депутатської комісії. Щодо проблемних питань – завжди є над чим попрацювати, що обговорити та вирішити. Приміром, на одному із засідань сесії ми голосували про надання премій учням, які добилися хороших результатів, беручи участь у 2-му і 3-му турах предметних олімпіад. Розглядали ми також питання про порядок призначення на посаду директорів загальноосвітніх навчальних закладів. Депутатська більшість шляхом голосування вирішила, що воно здійснюватиметься на конкурсній основі. Хоча фракція КМКС була проти прийняття цього рішення. До речі, наша фракція завжди голосує одностайно, адже депутати, які входять до її складу – однодумці. В нас не буває розпорошення голосів у прийнятті рішень, бо до їх попереднього розгляду та обговорення ми підходимо виважено, помірковано, враховуючи всі «за» і «проти», проте обираючи найоптимальніші рішення. Колективно пишемо й депутатські запити. Зокрема, просили у керівників району передбачити виділення коштів на компенсацію затрат вчителів за проїзд до місця роботи.
– Як директор школи, Ви щодня у вирі освітянських турбот. Тож чи неважко поєднувати професійну та депутатську діяльності?
– В принципі, неважко. Певні незручності виникають лише тоді, коли через засідання депутатської комісії чи засідання сесії мені доводиться вносити певні корективи в розклад уроків, а відтак «доганяти» разом із учнями пропущений матеріал. Через це часом ці зміни торкаються й інших членів нашого педколективу.
– Які проблеми школи, яку Ви очолюєте, Вас хвилюють і чи є можливість їх вирішити?
– Найбільшою проблемою є необхідність заміни старих вікон на будівлі нашого навчального закладу. Великопаладська школа будувалася в 1980-их роках. І вікна нині у вкрай поганому стані. Деякі з них навіть створюють небезпеку для життя. Їх не те, що відкривати – до них доторкнутися небезпечно, бо, ймовірно, можуть упасти і травмувати когось. Тож заміна старих вікон – нагальна проблема нашої школи. З відповідним клопотанням я вже звертався до управління освіти, молоді та спорту РДА. А позаминулого тижня один із газових котлів вийшов із ладу. Але в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту РДА Віктор Жупанин відразу ж розпорядився і відтак було закуплено та встановлено новий котел.
– Скільки ж учнів навчається у Великопаладській школі?
– Загалом 158 учнів. Свого часу, коли я, як новий директор, приймав школу, в ній навчалися 340 школярів. Тоді було навіть 5-6 паралельних класів. Наразі паралельних класів у нас немає. Так, кількість дітей шкільного віку суттєво зменшилася. По-перше, рівень народжуваності в нашому селі значно впав. По-друге, дуже багато сімей виїжджають на постійне місце проживання до Угорщини. Дуже шкода, що на Сході України війна, що в державі спостерігається спад економіки, інфляція, бракує робочих місць, де люди могли б заробити достойну заробітну плату. Через це багато молодих сімей переїжджають до Угорщини. Ось і останнім часом, буквально протягом кількох місяців, Велику Паладь покинули і виїхали до сусідньої держави 4 родини. А в минулому році, коли почалася інфляція, 5 учителів із нашого педколективу звільнилися з роботи і, працевлаштувавшись в Угорщині, отримують там дійсно достойну заробітну плату. Прикро, але Україну покидають молоді кваліфіковані фахівці…
– Чи є у вашій школі Інтернет? Чи використовують учителі інтерактивний метод навчання?
– Так, завдячуючи перемозі в грантовому проекті, навіть у нас, в сільській глибинці, є Інтернет та інтерактивна дошка. Щороку, тільки-но з’являється можливість, ми беремо участь у грантових конкурсах. І щоразу щось виграємо. В 2016 році, приміром, ми виграли три ноутбуки, апарат для ламінування та WI-FI. В минулому році – інтерактивну дошку, ще раніше – проектор.
– Великопаладська школа – з угорською мовою навчання. А чи є в учнів Вашого навчального закладу труднощі з вивченням української мови?
– Так, звичайно. Адже наші учні – угорці і українські слова вони чують тільки на уроках української мови. Я є членом президії Спілки угорських педагогів Закарпаття. Так-от, ми вже дуже багато заяв та клопотань написали до Верховної ради України та до Міністерства освіти з проханням внесення змін до програми вивчення української мови в школах з угорською мовою навчання. Адже програма, якою керуються наші вчителі, майже така, як і в школах з українською мовою навчання. Я думаю, зміни дійсно потрібні. Українську мову угорськомовні школярі мають вивчати, як іноземну (хоча б у початкових класах). Прикро, коли для наших випускників у тестах ЗНО такі ж питання, як і в тих, які навчалися в україномовних школах. До того ж КМКС виступає з клопотаннями, аби учні угорськомовних шкіл здавали тести ЗНО ще й з угорської мови та літератури, що дало б їм можливості вступу до вишів Угорщини.
– Які проблеми рідного села Вам як депутату районної ради хотілося б вирішити?
– Найбільшою проблемою нашого села є дороги. І хоч цьогоріч певні ремонтні роботи проводилися, але вже нині стан дорожнього покриття псується і, можливо, невдовзі стане таким, як і до ремонту. Організувавшись, жителі нашого села зібрали кошти і, таким чином, здійснено ямковий ремонт на місці великих вибоїн. Хтозна, чому асфальтове покриття так швидко псується? Дехто стверджує, що через те, що нашими дорогами їздять каміони. Але ж і в сусідній Угорщині вони їздять, але там чомусь стан доріг зовсім не такий, як у нас, в Україні.
Іще одне проблемне питання, яке потребує вирішення – відкриття пропускного митного пункту «Велика Паладь-Ходош». З угорської сторони вже зроблено дорогу до кордону. Наша ж – у вкрай поганому стані. Цьогоріч проводилася акція протесту, громадської непокори з вимогою дотримання владою обіцянки, яку обіцяли майже 20 років тому. Присутніми при цьому були губернатор Закарпаття, депутати з Угорщини, комісія з Києва. І після цього, вже наступного тижня, відбулася зустріч двох прем’єрів – Орбана і Гройсмана. Однією з тем, що обговорювалися в ході їхньої зустрічі, було питання відкриття пропускного митного пункту «Велика Паладь-Ходош». Відтак я спілкувався із заступником голови обласної ради Йосипом Борто, який сказав, що ще ніколи Велика Паладь не була так близько до вирішення цього проблемного питання. Тобто, є велика ймовірність та перспектива відкриття пропускного митного пункту «Велика Паладь-Ходош». Відкриття слугувало б розвитку села. До речі, у Великій Паладі є джерело термальних вод і вартувало б залучити угорських інвесторів. Це також дало би вагомий поштовх для розвитку села, в тому числі сільського туризму.
Інтерв’ю взяла Ганна КОБАЛЬ
